Тричі не вмирати. Наречена. Олег Говда

і добре, – задоволено кивнув чорт, підійшов ближче і присів на своє сідло. – Нічого непомірного в моїх словах не буде. Власне, і не радити я хочу, а просто запропонувати невелику допомогу. Зачекайте тут до півночі, а потім йдіть до броду і нічого не бійтеся. Козацька чата буде міцно спати.

      – Хіба таке можливо? – недовірливо перепитав Кучум. – Якщо запорожці стережуть переправу, то роблять це, як належить. Заснути на посту для січовика – вічна ганьба і безчестя! Гірше – лише відверте боягузтво. За таку провину в Січі навіть пояснень слухати не будуть. Як не скарають на горло, то копняками проженуть з товариства, немов шолудивого пса!

      – А ось це вже мій клопіт, шановний Кучум-ага. Я і так надто багато сказав…

      – І все-таки, поясни, шайтан ґяурів, чому ми повинні тобі вірити? – не дав переконати себе цілком бувалий воїн. – А може, все якраз навпаки? Ти нас у засідку заманюєш? Ми в річку увійдемо, а козаки нас з берега мушкетним вогнем і привітають.

      – Життя прожив, а розуму не нажив, – буркнув Панько. – Навіщо мені вас кудись заманювати, якщо ви і так ніби на долоні… Бери голими руками. І коли б я був запорізьким спостерігачем, то за той час, поки ми ляси точимо, чамбул вже б давно оточили і перестріляли, як куріпок. Одне слово – годі з пустого в порожнє переливати. Будемо вважати, що домовилися, вірно, Салах? І теє… постарайтеся не затримуватися. Надовго навіть я козаків приспати не зможу. З першими півнями дозорні прокинуться.

      Сказавши все це, він зробив якийсь невловимий рух пальцями і пильно подивився юному ханові в очі. Той сіпнувся і поспішно відвів погляд.

      – Я вірю тобі, шайтан… – відказав трохи згодом. – І задля того, щоб Великий хан міг пишатися сином, зроблю все так, як ти радиш.

      – Чудово… – Рудий Панько піднявся з землі. – Будь певен, Салах-Гірей, що не пошкодуєш про прийняте рішення. Слава і почесті чекають на тебе так само неминуче, як близький захід сонця. Ну, я пішов виконувати свою частину домовленості, а ви не поспішайте, але й не зволікайте! Пам’ятайте: північ – найкращий час.

      Промовивши це, Панько підхопив з землі свою кульбаку, ступив трохи вбік, і в ту ж мить сильний порив вітру сипнув татарам порохом в очі. А коли ті протерли повіки і змогли роззирнутися, то за несподіваним союзником вже й слід прохолов.

      – Гей! Панько-ага! А як же мої нукери?! – вигукнув з досадою Салах-Гірей, але вже і сам бачив, що знерухомлені чарами воїни разом з усіма протирають очі.

      – Шайтан! – з упевненістю сказав Кучум і зашепотів слова Корану, які повинні захищати правовірного від підступів нечистої сили.

      А молодий хан подумав:

      «Що ж, якщо знадобиться, – я не тільки з шайтаном, але і з мангусом пристав би до спілки… Я зобов’язаний за будь-яку ціну досягти успіху! А якщо привезу в Орду не просто здобич, а священну реліквію християн – тоді батько зможе по праву пишатися мною. І заради цього я на все згоден. А там – подивимося!.. Невже не зможу розплатитися з нечистим? Душа правовірного мусульманина християнському