І це все, що я хотіла сказати про кохання. Світлана Веренич

замовлятимете?

      Я обернулася до Сергія, який запитально дивився на мене: ситуація набувала комічного забарвлення – під стукіт столових приборів ми будемо з’ясовувати наші відносини. Втім, сам винуватий, міг би заїхати за мною й після роботи.

      – Мені салату, кави і якнайшвидше. Якщо є який-небудь супчик, тільки щоб не чекати, то можна і його.

      Я дивилася на Сергія, але раптом офіціант з розумінням кивнув, він немов щось згадав і втік.

      – Ти так поспішаєш? – насмішкувато запитав мій вірний друг і поблажливим тоном додав:

      – Я тобі тисячу разів пропонував перейти працювати до мене, але ти не хочеш. Були б разом і зараз би нікуди не поспішали.

      – І ти був би моїм начальником, а я – молодшим помічником старшого натирача підлоги та за сумісництвом – коханкою? Чудова перспектива! Навіщо ти знову про це почав розмову? Адже ти прекрасно знаєш, що в мене інший профіль освіти. Перебирати папірці я не збираюся навіть у такого коханого і турботливого шефа, як ти!

      І чого це я розлютилася, навіщо ця дурнувата тирада? Негайно заспокойся! Під час вживання їжі треба бути в доброму гуморі, мені гастрит не потрібний, і моєму коханому – теж.

      Сергій почав пильно мене розглядати, немов дивуючись, що він знайшов у цій негідниці, тобто в мені.

      Дзенькаючи тарілками, офіціант почав сервірувати стіл: перше, що димиться, друге, – і тут до мене дійшло, що Сергій зробив замовлення заздалегідь. Він турботлива і далекоглядна людина! А я?

      Я з апетитом накинулася на свою улюблену солянку, тут її готують неперевершено, навіть у мене так не виходить.

      – Приємного апетиту, – разом з офіціантом побажав мені Сергій і теж запрацював ложкою.

      Тільки коли ми узялися до десерту, він запитав:

      – Чому ти втекла?

      – Мене почало нудити, – я підняла голову й уперше за обідню перерву подивилася йому просто в очі. Він захотів щось сказати, але я продовжила:

      – Мене почало нудити від твоєї розмови з Георгієм. Я втекла від сварки, від злих слів, через які шкодуватиму…

      Чоловік перестав жувати й напружено завмер, може, до нього почало потихеньку доходити?

      – Я не підслуховувала, я випадково почула кілька слів. Точніше, кілька речень, і цього мені вистачило. – Я хвильку помовчала, а то ще б розревілася, як остання дурепа. – Ти… ти говорив не як чоловік.

      – Не як чоловік? – жорстко запитав Сергій.

      – Невже ти не розумієш, який брудний негідник Георгій?! Якщо ти його друг, то зобов’язаний говорити правду, це головний привілей справжніх друзів! Чому ти йому не сказав, що кидають своїх дітей тільки негідники, а змушують своїх подружок робити аборти – тільки мерзотники?

      – Я не очікував, що у твоєму лексиконі є такі слова…

      – У моєму лексиконі є різні слова. Якщо Георгій така мерзота, а ти його друг, то який тоді ти, Сергійку? Як я можу довіряти тобі, любити тебе? Яка між вами різниця?

      – Ти нічого не знаєш, а вже зробила свої власні висновки. Там зовсім