Паризький архітектор. Чарльз Белфор

лихі думки, і прочинив вхідні двері на кілька сантиметрів, щоб перевірити, чи не стоїть хтось за ними, а потім неквапливо вийшов у коридор.

      І знову думки Люсьєна повернулися до комісійних, розмір яких просто зобов'язаний спокутувати ризик. Отримати замовлення на проектування такого великого об'єкту було неймовірним везінням, і до війни Люсьєну б ніколи так не пощастило.

      Один Бог знає, як йому потрібні гроші, адже в нього не було замовлень від самого початку окупації. Кошти давно вичерпалися, а грошей, що їх заробила Селеста, теж не вистачить надовго.

      Якщо він повернеться у квартиру і ще раз усе ретельно огляне, то нічого страшного не станеться. Люсьєн повернувся до апартаментів і почав ходити кімнатами.

      Спочатку молодий чоловік виключив усі місця для схованок, які були очевидними, як-от простір за книжковими полицями – кліше американських детективів, або ніші за задньою стінкою шафи. Ніби об'єктив кінокамери, його очі охоплювали кожний квадратний метр кімнат, ураховуючи всі деталі.

      Водночас він інтуїтивно аналізував конструкцію простору за будь-якою поверхнею, неначе просвічував рентгенівським променем. Люсьєн не знав, великим чи маленьким буде «гість» Мане, тому, коли обирав місце для схованки за гарною обшивкою уздовж стін, орієнтувався на людину середньої комплекції.

      Якщо широкі панелі зняти, то за ними буде достатньо простору, щоб там помістилася досить огрядна людина. А що, коли це надто очевидне місце для схованки?

      Напевно, так воно і є. Треба думати ще. А якщо людина зайде за висувну панель, пропхнеться далі, вздовж стіни і сховається в іншому куточку? А раптом німці відсунуть панель убік і побачать за нею порожнину?

      На жаль, коли Люсьєн досліджував простір за панелями, він зрозумів, що людині там не сховатися.

      Потім Люсьєн звернув увагу на незвично широкі плінтуси, розташовані уздовж підлоги. Скориставшись рулеткою, яку він завжди носив із собою, Люсьєн з'ясував, що плінтус був майже сорок сантиметрів завширшки. Можливо, його треба підвісити, як кришку на поштовій скриньці, щоб людина могла підняти її й на череві ковзнути всередину?

      Гарна думка, тільки треба, щоб стіна була досить широкою. Та й німці ніколи не здогадаються подивитись униз.

      Люсьєн рухався квартирою далі. Стіна в коридорі була вигнутою в центрі, а в утвореній ніші на постаменті заввишки десь із метр стояла бронзова статуя Меркурія. Статую з масивним дерев'яним постаментом можна буде трохи підняти, а потім, коли людина сховається всередині, поставити знову на місце.

      Але це важко здійснити. Навіть якщо статую прикріпити до постамента, а постамент зміцнити, то конструкція стане заважкою. Люсьєн узяв статую в руки, щоб оцінити її вагу. Кілограмів із п'ятдесят буде. Чи вистачить сил гостю Мане відкрити й закрити таку важку схованку?

      Люсьєн пройшовся кімнатою, щоб поглянути на нішу під іншим кутом. Закурюючи, він притулився до однієї з дуже високих дерев'яних доричних колон, що оздоблювали перехід із салона до обідньої зали.

      Архітектор