Паризький архітектор. Чарльз Белфор

компанії, – чотири поверхи з вапняку, зі скляними спіральними сходами всередині. Люсьєн уважав, що це було найкращим із того, що він будь-коли проектував.

      – Месьє Гастон був дуже добрим, порадивши вам звернутися до мене. Чим можу допомогти?

      Найчастіше, перед тим як перейти до справи, Люсьєн уважав за краще трохи побесідувати з майбутнім замовником. Та зараз він дуже нервував і хотів зрозуміти, чи насправді він отримає замовлення.

      Мане увійшов у відчинені двері квартири 3Б, і Люсьєн пішов за ним. Навіть спина месьє Мане викликала повагу: рівна постава, дорогий, бездоганно пошитий костюм – такий, що німецький майор обов'язково побажав би дізнатися ім'я кравця.

      – Ну, месьє Бернар, дозвольте розповісти вам суть справи. Деякий час у цій квартирі житиме мій друг, і я хочу внести в планування деякі зміни, щоб йому було комфортно, – сказав Мане, коли вони повільно йшли через передпокій.

      Люсьєн не міг уявити, чого хоче цей літній чоловік. Порожня квартира була чудовою, з високими стелями й великими вікнами, з різьбленими дерев'яними панелями й величезними колонами, які облямовували широкі дверні прорізи в основні кімнати, з розкішними, оздобленими зеленкуватим мармуром камінами і паркетною підлогою. Всі ванні кімнати й кухня були оснащені за останнім словом техніки, з порцеляновими раковинами та ваннами з хромованими змішувачами.

      За паризькими стандартами, квартира була великою, принаймні, вдвічі більшою за площею, ніж звичайна.

      Мане зупинився й обернувся до Люсьєна.

      – Мені сказали, що архітектори дивляться на простір інакше, ніж звичайні люди. Пересічна людина бачить кімнату такою, яка вона є, а архітектор одразу інстинктивно починає думати, як змінити її простір на краще. Це справді так?

      – Абсолютно, – відповів Люсьєн із гордістю. – Будь-яка людина вважатиме стару квартиру дуже непривабливою, та архітектор, у своїй уяві, перетворить цей простір на щось дуже модне.

      Люсьєн розхвилювався. Можливо, Мане хоче найняти його, щоб перебудувати квартиру згори донизу?

      – Ти ба! Скажіть, месьє Бернар, вам подобається, коли вам кидають виклик? Подобається розв'язувати складні завдання?

      – Звісно. Мене завжди захоплював пошук розв'язання будь-якої архітектурної проблеми, – сказав Люсьєн, – і чим складніше завдання, тим краще.

      Він сподівався, що говорить саме те, чого чекає від нього Мане, і якби Мане забажав, щоб він збудував тут Тріумфальну арку, він би відповів, що немає жодних проблем.

      За умов воєнного часу відмовлятися від роботи не можна. Будь-який дурень знає це.

      – От і добре. – Мане пройшов через салон і по-батьківськи поклав руку на плече Люсьєну. – Гадаю, настав час розповісти вам більше про цей проект, але спочатку треба обговорити ваш гонорар. Гадаю, дванадцяти тисяч франків вистачить.

      – Двісті франків – це дуже щедра платня, месьє.

      – Ні, я сказав дванадцять тисяч.

      Запанувала тиша. Цифри заповнили мозок Люсьєна, неначе якийсь учитель методично записував