Ситуація «нуль», або Побачити Алькор. Володимир Єшкілєв

природою потребують конфіденційності.

      – А ми будуємо символічний уселюдський храм духу і захищаємо порядок від хаосу. І ці питання також за своєю природою потребують, щоби їх тримали подалі від майданчиків людської цікавості.

      – Невже? – Лавр вимкнув диктофон.

      – Ви ж самі, Лавре Станіславовичу, щойно підтвердили існування різних рівнів відкритості інформації. Є знання публічні, є фахово конфіденційні, а ще є такі знання, які здобуваються виключно через утаємничення. Священні знання. Для таких особливих знань публічність є смертельною отрутою. Публічність руйнує священне, ритуальне. Тому частина наших знань є закритою для профанічного обговорення, для іронії і осміювання. Проте лише частина. Зрештою, повні описи ритуалів нижчих градусів можна знайти у книжках. Ці книжки вільно продаються. Вони є у нашій храмовій книгозбірні, можу дати вам почитати.

      – Добре, Романе Олександровичу, припинимо цю дискусію. До моїх функцій не входить щось вам доводити, я маю лише забезпечити безпеку вашої… вашого Храму. Тому мені необхідна вичерпна інформація про тих, хто потенційно міг би організувати учорашній напад. Це потрібно для роботи, а не задля цікавості чи там загального розвитку. Просте питання: ви можете надати таку інформацію?

      – Я попрошу братів, щоби для вас підготували аналітичну записку з цього питання.

      – О’кей. І що швидше її підготують, то краще.

      Решту часу вони їхали мовчки. Перед черговим перехрестям Корецький дав Лавру кашне зі щільної вовни. Той зав’язав очі і ретельно розправив кашне, не залишаючи жодної щілини: «Чужі таємниці нам не потрібні». За його підрахунком він провів у темряві близько сорока хвилин. Коли Корецький дозволив зняти кашне, Лавр побачив, що Peugeot стоїть на асфальтованому майданчику поряд із двоповерховою будівлею, розмірів і планування якої він не зміг визначити.

      Лише вийшовши з автівки, Лавр побачив Храм у всій красі. Це була нова споруда, збудована з сучасних матеріалів. Вона нагадувала гібрид лікарняного корпусу і фортеці. Її спланували у вигляді літери «т», прикрасивши всі три торці декоративними еркерами і вежами. Масивна цегляна коробка спиралася на рустований цоколь. Ковані ґрати захищали вузькі, немов бійниці, вікна. Там, де «неф» Храму перетинався з його «трансептом», над дахом підносилася прозора шестикутна піраміда.

      – Храмова обсерваторія, – пояснив Корецький, відслідкувавши напрям його погляду.

      – Займаєтесь астрономією?

      – Спостерігати за небом – давня і дуже шанована масонська традиція. Більшість видатних астрономів Європи були вільними мулярами. Ньютон, де Аламбер, Норвуд, Вольф, Лаплас і багато інших. Колись було таке правило, що офіцерські посади Молодших Доглядачів масонських лож доручалися виключно професійним астрономам[6].

      – Я щось не бачу там телескопа.

      – Його ще не встановили. Храм побудовано лише три роки тому. Ми ще не встигли обладнати всі майстерні й службові приміщення.

      – Великий у вас Храм.

      – Ну, це з чим порівнювати. Якщо, скажімо, з Масонік-Холлом, або

6

У ритуалі відкриття робіт у Ложі Першого градуса Давнього Прийнятого Шотландського Статуту на питання Майстра Трону «Чому Другий (Молодший) Доглядач займає місце на південній колоні Ложі?» 2-й Доглядач відповідає: «Щоби пильно вдивлятися у небо і слідкувати за перебігом Сонця», – що свідчить про астрономічні корені цієї древньої ритуальної посади.