Перехід до блакитного океану. Поза конкуренцією. Рене Моборн

аж до телеканалу, який його транслює, надають послуги безкоштовно, бо захоплені ідеєю, і їхня участь спричиняє сплеск доброчинності.

      Comic Relief створює унікальну подію, що надихає та привертає увагу маси людей, бо пропонує розважальне шоу за участі багатьох зірок, громадське збирання коштів, під час якого кожен охочий може трішки побешкетувати, та продаж червоних носів по всій країні. А оскільки День червоного носа лише раз на два роки, донори не встигають відчути «втому». Comic Relief має фанатів, а не прихильників. До того ж, на відміну від інших найбільших британських благодійних фондів, що можуть віддати на благодійність близько 87 % зібраних коштів, Comic Relief гарантує, що 100 % зібраних коштів підуть саме на благодійність. Comic Relief може дати таку обіцянку, бо несе малі витрати через скорочення чи відмову від певної діяльності, а також тому, що спонсори та прибуток з інвестицій покривають невисокі адміністративні видатки. Щодо витрат на маркетинг, то у Великій Британії вони нульові завдяки безкоштовній кампанії «сарафанного радіо», що оповідає про витівки, скоєні до Дня червоного носа по всій країні. 2015 року Comic Relief офіційно започаткував День червоного носа в США.

      Енергія йде на те, на чому зосереджена ваша увага

      Без сумніву, ця історія надихає. Але про що ми дізнались? Чи можна було задумати Comic Relief, маючи світогляд червоного океану? Погляньмо на чотири групи питань. Поки будемо це робити, спитайте себе про власний спосіб мислення.

      Перша група питань. Чи з’явилась би ідея Дня червоного носа, якби Comic Relief прийняла наявні практики в галузі благодійності й дозволила структурі британської благодійної галузі формувати свою стратегію? Чи більш імовірно, що вона ніколи б не ввійшла до галузі, бо конкуренція там сильна, попит низький, а витрати зростають? А ви? Що б ви зробили в такій ситуації?

      Друга група питань. Якби Comic Relief узяла за зразок інші благодійні організації та спробувала б їх наслідувати і вдосконалювати їхні найкращі практики, яким би був імовірний результат? Чи була б стратегія іншою? Чи більш імовірно, що чим більше Comic Relief наслідувала зразок інших та випереджала конкурентів, тим більше її стратегія ставала схожою на стратегію конкурентів? Чи ваша організація також часто діє в подібний спосіб?

      Третя група питань. Задоволення клієнта та розуміння його потреб є важливим. Більшість організацій регулярно досліджують рівень задоволення клієнтів. Але якби Comic Relief зосередилась на кращому обслуговуванні наявних заможних донорів, чи підказали б ці клієнти ідею попросити всіх – багатих і бідних – зробити щось веселе за гроші? Чи клієнти змусили б Comic Relief робити краще те, що галузь і так робила? Чи змушують вас ваші наявні споживачі фокусуватись на тому, що є, а не на тому, що може бути?

      Четверта група питань. Наскільки змінилася б стратегія Comic Relief, якби організація прагнула до диференціації або низької вартості? Якби вона обрала стратегію диференціації, чи не призвело б це до того, що вона прикрасила б наявний у галузі підхід бантиками