Сплячі красуні. Стивен Кинг

Клінт.

      – Ну, а зараз ваша дівчина Мак-Дейвід поки що відсипається…

      – Вона не моя дівчина…

      – А це була вранішня інформація для вас, – позіхнула Дженіс, потерла сигарету об цеглину і закинула недокурок під молочний ящик, немов, пропавши з очей, той міг якимсь чином зовсім зникнути.

      – Я затримую вас, не даючи поїхати спати, Дженіс?

      – Не ви. Я вчора вечеряла мексиканською їжею. Мушу протриматися на ногах, щоб скористатися нужником. Правду люди кажуть: те, що виходить, підозріло схоже на те, що входило.

      – ЗІЗ50, пані директорко.

      – Ви лікар, ви з цим здатні оглянути Мак-Дейвід?

      – Безумовно, просто зранку.

      – Хочете мою теорію? Гаразд, ось вона: ще немовлям над нею вчинила наругу якась пані, яка називала себе Чорною Королевою. Що ви на це думаєте?

      – Може бути, – сказав Клінт, оминаючи цю наживку. – «Може бути», – похитала головою Дженіс. – Навіщо досліджувати їхнє дитинство, Клінте, коли вони досі діти? Фактично саме з цієї причини більшість із них і перебуває тут – дитяча поведінка найзліснішого типу.

      Це нагадало Клінтові Джінет Сорлі, яка обірвала довгі роки дедалі дужчих знущань з боку свого чоловіка тим, що встромила в нього викрутку і дивилася, як він помирає, стікаючи кров’ю. Якби вона цього не зробила, її саму вбив би Дейміен Сорлі. Клінт щодо цього не сумнівався. Він вбачав у цьому не дитячу поведінку, а акт самозбереження. Втім, якби він сказав це директорці Котс, вона б навіть слухати впоратися. Ви збираєтеся не схотіла: в цьому сенсі вона була традиціоналісткою. Краще просто закінчити цей сеанс закликів-відгуків.

      – І отже, пані директорко Котс, ми розпочинаємо черговий день у жіночій в’язниці на березі Королівського каналу.

      Вона підібрала свою торбу, підвелася й обтрусила зад своїх формених штанів.

      – Ніякого каналу. Але там, далі по дорозі, як завжди, на своєму місці наш Головатий Ручай. Тож розпочинаймо черговий день.

      Причепивши собі на сорочки ідентифікаційні картки, вони разом увійшли до приміщення в цей перший день сонної хвороби.

      10

      Магда Дубчек, мати молодого, вродливого і на все місто популярного фахівця з глянсування басейнів, відомого як Антон Басейновик (і понад те, в нього легальна фірма, а отже, звертайтеся до ТОВ «Антон Басейновик»), пришкутильгала у вітальню дуплекса, в якому вони мешкали удвох із сином. В одній руці вона тримала ціпка, а в іншій – свій вранішній допінг. З пердінням та охканням опустившись у м’яке крісло, вона ввімкнула телевізор.

      Зазвичай о цій порі дня вона потрапляла на другу годину передачі «Доброго ранку, Вілінгу», але цього разу вона натомість ввімкнула «Ньюз Америка». Там ішов спецрепортаж на тему, яка її цікавила – що було добре, і вона знала одну з кореспонденток, яка висвітлювала цю подію – що було навіть краще. Мікейла Котс, яка називає себе тепер Мікейлою Морган, назавжди й навічно залишається для Магди манюнею Мікі, котру вона няньчила чималенько вже років тому. Тоді Джен Котс працювала всього лише охоронницею у жіночій

50

ЗІЗ – занадто зайвої інформації.