Війни Міллігана. Деніел Кіз

комплекси.

      Річард усміхнувся й одразу скривився від головного болю.

      – Не хочу, щоб вони забули мене, якщо я не відразу повернуся. Мене можуть затримати на кілька днів у в’язниці після слухання.

      Коли настав час іти, Річард встав і глянув на аллена й Боббі. У його очах стояли сльози. Боббі й сам ледь стримувався, тому відвів погляд і схопив його за руку.

      – Тримайся, друже.

      Прощання урвав Рузолі, який разом з Льюїсом увірвався в кімнату й заволав:

      – До стіни, падлюки! – він відштовхнув кількох зомбі та кілька разів пройшовся вздовж шеренги пацієнтів. Очі в нього горіли вогнем, а ніздрі роздувалися. – Так, бидло, ви, чорт забирай, стоятимете тут весь день, аж поки не зізнається той, хто написав на стіні, що я членосос!

      аллен здавив у горлі сміх. Саме в цей момент у гучномовець оголосили ім’я Річарда – він мав підійти до кола. Той уже зробив кілька кроків, коли Рузолі заволав:

      – Назад у шеренгу, виродку!

      Річард до смерті перелякався і зблід:

      – Але, с-с-сер, я м-м-маю їхати в с-с-суд.

      Очі Боббі стали крижаними.

      Рузолі схопив Річарда за сорочку.

      – Послухай мене, покидьку. Коли я скажу срати – ти присядеш. Коли я скажу підставити зад – нахилишся. Я що, неясно говорю? – він жбурнув хлопця об стіну, і той ударився головою. – Зрозуміло? Тобі зрозуміло?

      Рузолі підтягнув хлопця назад у шеренгу. Тут почувся тихий, але погрозливий голос Боббі:

      – Заберіть від нього руки.

      Рузолі холодно глянув на Боббі, потім знов на Річарда.

      – Стіл, ти що, його трахаєш? Оцього виродка?

      Боббі став між Рузолі й Річардом, дістав зі шкарпетки лезо та одним рухом по дузі перерізав зап’ястя Рузолі аж до кістки. Ніхто й поворухнутися не встиг, як він наступним рухом згори вниз розрізав йому обличчя, горло та груди. Кров бризнула фонтаном і залила аллену обличчя.

      – Господи Боже! – закричав він. Ноги підкосилися, але впасти він не встиг – на сцену вийшов рейджен і схопив Боббі, поки той ще нікого не вбив. Лезо зі стуком упало на підлогу.

      – Код синій! Відділення «А»! Код синій! – ожив гучномовець, і відразу спрацювала сирена тривоги.

      Карл Льюїс стягнув із себе сорочку й замотав нею шию Рузолі, щоб спинити фонтани крові.

      – Господи, Семе, я ж казав тобі не чіпати цих психів! Господи, Семе, не помирай! Господи, тільки не помирай!

      рейджена на сцену штовхнув страх аллена – наближалася небезпека. Тепер вже він чув, як по коридору біжать охоронці. Треба діяти швидко. Він кинув погляд на Ґейба – той усе зрозумів. рейджен лівою ногою миттю штовхнув лезо під кросівок Ґейба, а той негайно затер його в пил.

      Охоронці схопили Боббі й потягли в ізолятор. Усіх інших пацієнтів закрили в кімнатах. Нарешті вимкнули сирену. У відділення прислали повно охорони, і почувся наказ головного:

      – Обшукати!

      Охоронці почали по одному витягати пацієнтів з кімнат і роздягати догола.

      – Обличчям до стіни! Руки та ніс на стіну!

      Вони