Одна хвилина для нісенітниць. Ентоні де Мелло

свій гаманець, а не то…

      – Не то… що?

      – Не збивай мене з пантелику. Я вперше вийшов «на діло».

***

      – Як Майстер пояснює існування зла у світі? – спитав відвідувач.

      На що один учень відповів:

      – Ніяк не пояснює. Він надто зайнятий, долаючи його.

      А інший додав:

      – Люди постійно зайняті тим, що воюють зі світом або ж нудяться ним. Майстер зачарований тим, що він бачить як дивовижне, захопливе, незбагненне.

***

      Один проповідник широко прославився своїм красномовством. Але він якось зізнався своїм друзям, що його яскраві промови й близько не мають такої дії, як прості й невигадливі фрази Майстра.

      І, проживши у Майстра з тиждень, він у точності зрозумів, чому саме: «Коли він говорить, – сказав проповідник, – його мова є втіленням мовчання. Моя ж, на жаль, втілює собою думку».

***

      До людського тіла Майстер ставився з почуттям, яке межувало з шанобливим преклонінням. Коли якийсь учень відгукнувся про тіло як про «глиняну посудину», Майстер захоплено процитував поета Кабіра:

      «Цей глиняний сосуд

      вмістив у себе доли й Гімалайські гори;

      У ньому сім морів,

      мільйон галактик

      з музикою сфер;

      І виток водоспадів

      та річок».

***

      Коли Майстер зустрівся із групою шкільних вчителів, то довго й жваво бесідував з ними, бо ж колись і сам був учителем у школі. Проблема з учителями, казав він, полягає ось у чому: вони увесь час забувають про те, що освіта повинна мати на меті не навчання саме по собі, але життя, як воно є.

      Майстер розповів, як свого часу помітив одного хлопця, що рибалив на річці.

      – Привіт! Чудовий день, аби повудить рибку! – привітався він із підлітком.

      – Авжеж, – почулась відповідь.

      Після невеликої мовчанки Майстер спитав:

      – А чому ти сьогодні не в школі?

      – Так ви ж, пане, самі сказали – чудовий день для рибалки.

      А потім розповів і про запис, який принесла його мала донька у своєму шкільному щоденнику: «З навчальною програмою Міна справляється добре. Могла б справлялася на відмінно, якби щира радість від життя не стояла на перешкоді її успіхам у шкільній програмі».

***

      Майстер любив показувати, що природа наскрізь просякнута блаженством. Якось, сидячи у садку, він вигукнув:

      «Погляньте на ту яскраво-синю пташку,

      що сидить на гілці отого дерева,

      скаче вгору-вниз,

      вгору-вниз,

      наповнюючи світ своєю мелодією,

      щиро віддаючи усю себе

      нестримній насолоді,

      адже не має уявлення

      про завтра».

***

      – Закон – це прояв Божої святої волі, – благочестиво сказав проповідник, – і в силу цього мусить бути пошанований і люблений.

      – Маячня, – відповів Майстер. – Закон – це необхідне зло, і в силу цього мусить бути урізаний до самих кісток. Покажіть мені того, хто любить закон, і я покажу вам безмозкого тирана.

      І за нагоди розказав про свою сестру, якій набридло пхати коляску з маленькою донькою, тож вона приробила