З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя. Коллектив авторов

туману і трішки інею,

      неба льодинку холодну —

      на шлях…

      Вечір, мов казка, над Україною

      Казка, як вечір,

      Аж синьо в очах…

      Там, за тополями,

      за огорожами,

      де місто тікає на ніч в степи —

      все запорошене,

      все насторожене,

      вся Україна заслухалась —

      і не спить…

      Тиха елегія[25]

      Коли мене питають: «Любиш ріки,

      річки, і річечки, і потічки?» —

      відмовчуюсь: вони в мені навіки,

      а для мого народу на віки…

      Коли мене запитують: «Народу

      чи зможеш прислужитись, як і де?» —

      мовчу: на ясні зорі, на тихі води

      хай випадкове слово не впаде…

      Коли мене питають: «Любиш землю,

      степи, озера, яблуні в саду?» —

      я знов мовчу: від них не відокремлю

      себе й тоді, як в землю перейду…

      Коли мене питають: «Рідну мову

      чи зміг би поміняти на чужу?» —

      моя дружина сину колискову

      співає тихо… Краще не скажу…

      Коли мене питають: «Батьківщину

      чи зможеш ти забуть на чужині?»

      кричу: «Кладіть отут у домовину

      живим!.. Однаковісінько мені…»

      Максим Тадейович Рильський

      1895 (м. Київ) – 1964 (м. Київ)

      Дощ[26]

      Благодатний, довгожданий,

      Дивним сяйвом осіянний,

      Золотий вечірній гість

      Впав бадьоро, свіжо, дзвінко

      На закурені будинки

      Зголоднілих передмість.

      Відкривай гарячі груди,

      Мати земле! Дощ остудить,

      Оживить і запліднить, —

      І пшеницею й ячменем

      Буйним повівом зеленим

      Білі села звеселить.

      Запахла осінь в’ялим тютюном[27]

      Запахла осінь в’ялим тютюном,

      Та яблуками, та тонким туманом, —

      І свіжі айстри над піском рум’яним

      Зорюють за одчиненим вікном.

      У травах коник, як зелений гном,

      На скрипку грає. І пощо ж весна нам,

      Коли ми тихі та дозрілі станем

      І вкриє мудрість голову сріблом?

      Бери сакви, і рідний дім покинь,

      І пий холодну, мовчазну глибінь

      На взліссях, де медово спіють дині!

      Учися чистоти і простоти

      І, стоптуючи килим золотий,

      Забудь про вежі темної гордині.

      Коли усе в тумані життєвому[28]

      Коли усе в тумані життєвому

      Загубиться і не лишить слідів,

      Не хочеться ні з дому, ні додому,

      Бо й там, і там огонь давно згорів.

      В тобі, мистецтво, у тобі одному

      Є захист: у красі незнаних слів,

      У музиці, що вроду, всім знайому,

      Втіляє у небесний перелив;

      В тобі, мистецтво, – у малій картині.

      Що більша над увесь безмежний світ!

      Тобі, мистецтво, і твоїй країні

      Я

25

Програма 8-го класу.

26

Програма 11-го класу (додатково).

27

Програма 11-го класу (додатково).

28

Програма 11-го класу (додатково).