З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя. Коллектив авторов

тої халепи не вийшли б ми зроду,

      Кляпи, здавалось, в ротах у народу.

      Та щоб підняти тебе із гробовищ,

      Встали до герцю Жулинський, Грабович!

      Щоб воскресити тебе з домовини,

      В діло пішли каменюки й дубини.

      Вороне чорний! Даремно ти крячеш!

      Ріднеє слово жиє і є – бачиш?

      Рідна моя, українськая мова

      Житиме вічно – кльова, фірмова!

      Олександр Якович Кониський

      1836 (с. Переходівка, Чернігівська область) – 1900 (м. Київ)

      Молитва[10]

      Боже великий, єдиний,

      Нам Україну храни,

      Волі і світу промінням

      Ти її осіни.

      Світлом науки і знання

      Нас, дітей, просвіти,

      В чистій любові до краю,

      Ти нас, Боже, зрости.

      Молимось, Боже єдиний,

      Нам Україну храни,

      Всі свої ласки й щедроти

      Ти на люд наш зверни.

      Дай йому волю, дай йому долю,

      Дай доброго світу, щастя,

      Дай, Боже, народу

      І многая, многая літа.

      Віталій Олексійович Коротич

      © Коротич В., 2011 р.

      Нар. 1936 р. (м. Київ)

      Переведіть мене через майдан[11]

      (останнє прохання старого лірника)

      Переведіть мене через майдан,

      Туди, де бджоли в гречці стогнуть глухо,

       Де тиша набивається у вуха.

       Переведіть мене через майдан.

      Переведіть мене через майдан,

      Де все святкують, б’ються і воюють,

      Де часом і себе й мене не чують.

      Переведіть мене через майдан.

      Переведіть мене через майдан,

      Де я співав усіх пісень, що знаю.

      Я в тишу увійду і там сконаю.

      Переведіть мене через майдан.

      Переведіть мене через майдан,

      Де жінка плаче, та, що був я з нею.

      Мину її і навіть не пізнаю.

      Переведіть мене через майдан.

      Переведіть мене через майдан

      З жалями й незабутою любов’ю.

      Там дужим був і там нікчемним був я.

      Переведіть мене через майдан.

      Переведіть мене через майдан,

      Де на тополях виснуть хмари п’яні.

      Мій син тепер співає на майдані.

      Переведіть мене через майдан.

      Переведіть…

      Майдану тлумне тло

      Взяло його у себе і вело ще,

      Коли він впав у центрі тої площі,

      А поля за майданом не було.

      Леся Українка (Лариса Петрівна Косач)

      1871 (м. Новоград-Волинськ, Житомирська область) – 1913 (м. Сурамі, Грузія)

      І все-таки до тебе думка лине[12]

      І все-таки до тебе думка лине.

      Мій занапащений, нещасний краю.

      Як я тебе згадаю,

      У грудях серце з туги, з жалю гине.

      Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,

      А тяжчого від твого не видали,

      Вони

10

Програма 6-го класу.

11

Не входить у шкільну програму.

12

Програма 10-го класу.