Чума (збірник). Альбер Камю

на трамвай, що їхав до громадських купалень у порту. Я вже бував там. На пляжі зібралось чимало молоді. У воді я натрапив на Марі Кардона, колишню друкарку з нашої контори, що тоді подобалась мені. Я їй, здається, теж. Але невдовзі вона покинула роботу, і ми не мали часу здобутися на щось більше. Я допоміг Марі залізти на буй і при цьому зачепив її груди. Я ще був у воді, а вона вже лежала долілиць зверху на буї. Повернулась до мене. Сміялася, коси заліпили їй очі. Я теж виліз на буй і вмостився поряд із нею. Настрій був пречудовий, і, немов жартома, я відхилив голову назад і поклав на її живіт. Марі нічого не сказала, тож я так і лежав. Перед очима відкрилося все блакитно-золотаве небо. Потилицею я відчував, як лагідно пульсує живіт Марі. Напівзадрімавши, ми лежали на буї досить довго. Коли сонце стало надто припікати, Марі пірнула у воду, я за нею. Я зловив її, обняв рукою за талію, і ми попливли разом. Марі знай сміялася. На березі, коли ми висихали, вона сказала: «А я таки смаглявіша за вас». Я запитав, чи не хоче вона ввечері піти в кіно. Марі знову засміялася і сказала, що хоче подивитися фільм, де грає Фернандель. Коли ми одяглися, вона здивувалася, побачивши мою чорну краватку, й запитала, чи я не в жалобі. Я сказав, що померла мати. Вона хотіла знати коли, і я відповів, що позавчора. Марі здригнулась, але промовчала. Я хотів їй сказати, що я тут не винен, проте стримався, пригадавши, що вже запевняв у цьому свого шефа. Але це не мало ніякого значення. Хай там як, якась провина існує завжди.

      Увечері Марі все забула. Фільм інколи був смішний, а інколи просто дурнуватий. Її нога тулилась до моєї. Я пестив їй груди. Під кінець сеансу поцілував, але незграбно. Після кіно вона пішла до мене.

      Коли я прокинувся, Марі вже не було. Вона казала, що має йти до тітки. Я подумав, що сьогодні неділя, і відчув досаду: я не любив неділі. Повернувся на інший бік, вдихнув з подушки запах солі, полишений косами Марі, і спав до десятої години. Потім аж до полудня курив сигарети в ліжку. Я не хотів обідати в Селеста, як звичайно, бо певне, всі мене розпитуватимуть, а я не любив цього. Я зварив яйця і з’їв їх навіть без хліба, бо його вже не було, а йти купити я не мав бажання.

      Пообідавши, я нудився й тинявся по квартирі. Коли мати жила вдома, квартира була затишна, а потім стала завелика для мене, і я переніс до своєї кімнати стіл з їдальні. Я й жив тепер лише в цій кімнаті серед трохи просиджених стільців із плетеним солом’яним сидінням, шафи з пожовклим дзеркалом, туалетного столика й мідного ліжка. Решта кімнат були занедбані. Трохи згодом я, щоб мати якусь роботу, взявся читати стару газету. Вирізав рекламу солі Крюшена і вклеїв у старий зошит, де я збирав цікаві для себе газетні вирізки. Потім помив руки і зрештою вийшов на балкон.

      Вікно моєї кімнати виходило на головну вулицю передмістя. День був чудовий. Бруківка масно полискувала, людей було мало, та й ті кудись квапилися. Спершу я побачив родину, що вийшла не прогулянку: двох хлопчиків у матроських костюмах (штанці насилу закривали їм коліна, а груба тканина сковувала рухи) і дівчинку з великим рожевим бантом і в чорних