Вибране. Константинос Кавафіс

Савенко

      Троянці

      У намаганнях наших (нас – невдах!)

      Скидаємось ми чимось на троянців.

      Лише здолаємо успішно щось, одразу

      Вже далі пориваємось почате

      продовжити з надією на успіх.

      Проте завжди щось з’явиться і зупиняє нас.

      Вже Ахіллес, здійнявшися на насип,

      несамовитим криком нас лякає.

      У намаганнях наших ми – троянці.

      Вважаємо: хоробрість і рішучість

      від нас ворожість випадку відвернуть.

      І відступаємо від стін, готові до двобою.

      Коли ж випробування час надходить,

      нам не стає хоробрості й рішучості,

      здригається душа і ціпеніє,

      і починаємо ми бігати вздовж стін

      з надією, що втеча нас врятує.

      Поразка ж – безсумнівна. Нагорі,

      на мурах міста вже голосять тризну.

      Життя проходить перед нами у риданнях тих.

      Пріам з Гекабою [19] оплакують нас гірко.

1905Переклав Андрій Савенко

      Цар Деметрій [20]

      Коли його зреклися македонці

      і натякнули куди ясніше – Пірра [21]

      підтримують, Деметрій цар (величну

      мав душу) зовсім – так переказували —

      не як владар вчинив. Лишивши залу,

      він скинув золотом гаптоване вбрання,

      свої багряні царські черевики.

      Убрався швидко по-простецькому та відійшов,

      повівшись так, як робить лицедій,

      що, як завершено виставу,

      перевдягається і сцену залишає.

1906Переклав Андрій Савенко

      Хода, очолювана Діонісом [22]

      Майстер Дамон (хто може з ним зрівнятись

      В пелопонеських полісах) намірився зладнати

      Із пароського мармуру [23] ходи священний шлях,

      Яку Діоніс-Бакх очолює і кроком ширить жах

      Та раювання неземне від сяйва божества.

      За ним непоспіхом Акрат [24] крокує. Торжества

      Панує дух. Сатири тут. Їм налива вино

      Мéта із амфори, обвитої плющем; ніжно дзюрчить воно.

      А поруч з ними, вже неначе в забутті

      Солодкий Хміль обачно сова телеса святі.

      За ними шкандиба ватага гультяїв:

      Хмільний Спів пісню заведе, Бешкет підхопить спів,

      А далі суне Ком зі смолоскипом свят,

      Нарешті Таїнство завершує цей різьблений парад.

      Такі в Дамона [25] наміри. Втім, хоч це добре все,

      Але думки снують про куш, який твір принесе.

      Є гідний покупець – цар Сиракуз [26] – на цей його товар,

      А три таланти [27] на наш час – прекрасний гонорар!

      Як докладе до інших сум ці гроші немалі,

      Вважатиметься хтось більш хватким за нього на землі?

      Коли так Долі божество йому благоволить,

      Час у політику піти й у Раді талант свій проявить!

1907Переклав Андрій Савенко

      Одноманітність

      Минається

19

Пріам, Гекаба (Гекуба) – троянське царське подружжя, батьки Гектора, вбитого Ахіллесом.

20

Деметрій І Поліоркет (336 – 283 до н. е.) – син Антигона Одноокого, що боронив володіння свого батька від старших діадохів. Прославився своїми перемогами в Греції; після захоплення Атен та припинення панування в місті македонців отримав від атенян прізвисько Сотер (Спаситель). Після загибелі батька у битві при Іпсі перебрався до Македонії, якою правив шість років, поки його не примусили кинути царство Лісімах та Пірр. У «Порівняльних життєписах» Плутарх об’єднує в пару біографію Деметрія та Антонія із промовистим в контексті творчості К. Кавафіса вступом: «У цій книзі містяться життєписи Деметрія та імператора Антонія, мужів, що засвідчили (своїм життям) слушність думки Платона, що великі натури можуть порівну являти з себе як велике зло, так і велике благо. У них обох була однакова пристрасть до любовних утіх, вина, війни; вони були щедрими, любили розкіш та завжди переступали межі дозволеного, через що їхні долі є настільки схожими: не лише крок за кроком у своєму житті вони як багато в чому домагалися свого, так і обманювалися багато в чому, здобували неймовірні успіхи в завоюваннях та зазнавали нечуваних поразок, то падали на недосяжну глибину, то знов виринали, хоч на це не було жодного сподівання, але й загинули схожим чином: перший – схоплений ворогами, другий – лише дивом не потрапивши до їхніх рук». Секрети їхнього внутрішнього світу будуть хвилювати й К. Кавафіса, що присвятить обом чимало віршів.

21

Пірр (319 – 272 р до н. е.) – елліністичний монарх, володар Епіру, що поставив собі за мету повторно возз’єднати державу Александра Македонського. Безперервно вів війни з іншими елліністичними монархами, а також римлянами, над якими часто брав гору, щоправда, дорогою ціною (перемога під Аускулом в 279 р. породила вислів «Піррова перемога»). Загинув на Пелопоннесі під час вуличних боїв у місті Аргос.

22

Діоніс – давньогрецький бог виноробства, культ якого мав оргіастичні риси, пом’якшені після поширення по всій Греції (в Атенах богу були присвячені Великі та Малі Діонісії, Ленеї та Антестерії). Діоніс відігравав важливу роль в грецько-азійському симбіозі, який лежав в основі елліністичної цивілізації: бог, культ якого мав численні східні ознаки, отримує «права громадянства» в столиці грецького Логосу, Атенах. Східне походження було ще одним політичним складником популярності Діоніса в елліністичних державах. Задля зміцнення права на владу своїх династій елліністичні монархи декларували власну божественність, як правило, через демонстрацію своєї спорідненості з богами або героями. Так, понтійський цар Мітридат VI долучає до своїх офіційних епітетів «Діоніс», демонструючи таким чином своє прагнення брати участь у справах північної Греції (Фракії та, передусім, Македонії), з якої за легендою походив бог.

23

Кікладський острів Парос в античності славився своїм мармуром та скульпторами.

24

Процесія на чолі з Діонісом є відомим сюжетом, часто зображуваним у мозаїках (в м. Пафос (о. Кіпр) в музеї під відкритим небом зберігається «маєток Діоніса» з високохудожніми мозаїками на згадану тематику). За богом простують божества з його супровіду: Акрат – бог нерозведеного вина, Мета – богиня сп’яніння, Гедіойн – бог солодкого вина, Молп – бог співу в танці, Гедімел – бог солодкої мелодії, Ком – бог святкової процесії, Телета – персоніфікована богиня священної церемонії. Процесію Діоніса зображує в своєму творі «Картини» Флавій Філострат Молодший.

25

Вигаданий К. Кавафісом персонаж, тип мистця-пристосуванця римської доби, який, тим не менше, живе подвійним життям, адже таємно продовжує служити справжнім Музам.

26

Сиракузи – коринтська колонія на о. Сицилія, був відомий низкою своїх правителів – тиранів (Гелон, Діонісій І та ІІ, Агатокл, Гієрон ІІ), що зробили місто важливим політичним гравцем в західному Середземномор’ї. Як більшість елліністичних династій, правителі Сиракуз не мали благородного походження, тож замовлення має очевидний політичний підтекст.

27

Талант – поширена в античному світі міра ваги, що використовувалась і як розрахункова, однак не монетна, одиниця.