На березі океану. Два покоління, дві історії, вічна любов. Дарья Мороз

хлопець… не смій мене цілувати!

      – Хочеш я стану твоїм хлопцем, я стану тим ким ти захочеш!

      – Ти п'яний! Ти взагалі себе чуєш? Ти завтра про все це навіть не згадаєш! -я махаю руками, вказую на нього.-Іди геть, з моєї кімнати!

      – Ти підеш зі мною на побачення?? -встаючи та заганяючи мене у куток мов звір свою жертву, запитує він.

      – Ні, ти що незрозумів! Йди геть! – я стою мов вкопана і нерухаюсь.

      – Я не піду доки ти не пообіцяєш мені побачення.-Боже допоможи… що робити …він підійшов майже в притик.

      – Можна я тебе поцілую? -запитуюю я, його очі стають ширші, сама не знаю чому я це ляпнула… але мені так цього хочеться. Він перший хлопець з яким я …він перший у всьому… у поцілунку і почуті, у такому частому сердце биті. Тим більше він п'яний і завтра все забуде. А я ні. Це буде щось нове, таке незнанне.

      Ні промовивши ні слова він нахиляється, я заплющюю очі та чекаю, губи де що привідкрила. Одна, дві секунди, три… я приходжу до тями і …він просто стоїть і дивиться на мене.

      – Я тебе поцілую, завтра, на побачені! -От козел, я ненаведжу його, ненаведжу ще більше. Штовхаю його в груди.