Казочка патера Брауна = The Fairy Tale of Father Brown. Гілберт Кіт Честертон

Але навіть якщо так, то куди вони його поділи?

      «Зжерли?» – майнула жахлива думка, і йому на секунду стало погано, коли він подумав про розтерзані останки, перемелені і поглинуті цими безголовими механізмами.

      Нелюдським зусиллям Енґус змусив себе заспокоїтись.

      – Ну от, – звернувся він до Фламбо, – бідолаха розтанув, як хмаринка, залишилася тільки червона калюжа на підлозі. Це, далебі, надприродне.

      – Залишається тільки одне, – сказав Фламбо, – природно це чи надприродно, а я маю піти вниз і побалакати зі своїм приятелем.

      Вони спустилися сходами, минули двірника з відром, котрий ще раз божився, що повз нього не прошмигнув жоден незнайомець. Швейцар біля під’їзду і крамар, котрий вертівся тут же, ще раз присягнули, що не зводили з цього під’їзду очей. Але коли Енґус став шукати четвертого чатового і не знайшов його, то спитав з деяким занепокоєнням:

      – А де ж поліціянт?

      – Даруйте, – сказав патер Браун, – це моя провина. Тільки-но я попросив його спуститися вниз вулицею і дещо з’ясувати, як мені спала на гадку одна думка.

      – Гаразд, тільки нехай він хутчіш повертається, – різко сказав Енґус. – Там, нагорі, не тільки вбили, а й безслідно знищили цього нещасного чоловіка.

      – Яким чином? – поцікавився священик.

      – Патере, – сказав Фламбо, помовчавши трохи, – хай йому грець, але я переконаний, що це скоріше ваша царина, ніж моя. Жоден друг чи ворог в цей будинок не входив, а Смайт зник, немов його викрав нечистий. І якщо тут обійшлося без втручання надприродних сил…

      Їхню розмову перервала вражаюча подія: з-за рогу виринув довготелесий поліціянт у блакитному однострої. Він підбіг прямо до патера Брауна.

      – Маєте рацію, сер, – сказав він здавленим голосом. – Труп пана Смайта тільки-но знайшли в каналі, біля дороги.

      Енґус спитав, нажахано схопившись за голову:

      – Він що – побіг туди і втопився?

      – Готовий заприсягтися, що він не виходив з дому, – сказав правоохоронець, – і в будь-якому разі він не втопився, а помер від удару ножем у серце.

      – Але ж ви стояли тут, і за цей час у будинок ніхто не входив? – суворо спитав Фламбо.

      – Давайте спустимося до каналу, – запропонував священик.

      Коли вони дійшли до закруту, він раптом вигукнув:

      – Яку ж я утнув дурість! Зовсім забув поставити поліціянту одне важливе запитання. Цікаво знати: знайшли вони світло-брунатний мішок чи ні?

      – Який ще світло-брунатний лантух? – здивувався Енґус.

      – Якщо виявиться, що мішок іншого кольору, – все доведеться почати заново, – бідкався патер Браун, – але якщо мішок світло-коричневий… Що ж, тоді все ясно.

      – Радий це чути, – не приховуючи іронії, буркнув Енґус. – А я думав, справа ще й не починалася.

      – Ви маєте все розповісти нам, – з дивною дитячою простодушністю оголосив Фламбо.

      Мимоволі прискорюючи кроки, вони йшли вниз по довгій