Воскресіння патера Брауна = The Resurrection of Father Brown. Гілберт Кіт Честертон

Але, навіть не зиркнувши на приятеля, патер Браун відвів убік Герріса:

      – Ви викликали поліцію?

      – Так, вона прибуде хвилин за десять.

      – У мене до вас прохання, – безпристрасно продовжував священик. – Я, знаєте, колекціонер – збираю дивовижні історії. Майже завжди в них є якась дрібиця, що її не вліпиш у поліційний протокол, на зразок нашого теперішнього приятеля-індуса. Ось я і хочу вас просити, щоб ви описали все, що сталося, але тільки для мене, без права на розголос. Справа у вас тонка, і, здається, ви опустили багато подробиць. Священикам, як і лікарям, доводиться зберігати таємниці, і, що б ви не написали, все залишиться між нами. Прошу вас, напишіть все, що знаєте.

      Трохи схиливши голову набік, лікар напружено слухав, потім, впритул глянувши на співрозмовника, сказав: «Згоден» і кинувся в кабінет. За ним грюкнули двері.

      – Ходімо на веранду, Фламбо, – попросив француза священик. – Там сухо, і ми покуримо собі на лавці. У мене нікого немає ближчого за вас, тому хочу побалакати або, правильніше, помовчати з вами.

      Вони влаштувалися яканайзручніше, і, всупереч звичаю, патер Браун прийняв запропоновану йому сигару. Він мовчки міркував, а дощ стукотів у них над головами.

      – Так, друже мій, дивна історія, – сказав він нарешті.

      – Неймовірно дивна. – Фламбо зіщулився, немов від холоду.

      – Ви кажете «дивна», й я кажу «дивна», але розуміємо ми під цим різне, – заперечив священик. – Новітній здоровий глузд змішав в одне два різних поняття: ми називаємо таємницею все чудове і водночас заплутане. Від дива завмирає серце, але суть його проста. На те воно і диво, і послане нам Богом чи дияволом, а не петляє кривими стежками природи і людських жадань. Ви вважаєте, що побачили диво тому, що тут сталося незрозуміле: прийшов підступний індус і приманив нещастя. Я зовсім не хочу сказати, що справа обійшлася без раю чи пекла, бо лише їм відомий ланцюг причин і наслідків, через які люди чинять дивні гріхи. Але мені відомо лише одне: якщо ви маєте рацію і справа в магії, отже, це диво, і немає ніякої таємниці, точніше, немає нічого складного, бо диво незбагненне, але шляхи його прості. Однак простотою тут і не пахне.

      Стихла було буря повернулася з новою силою, і з потужним гулом дощу злився неголосний гуркіт грому. Священик почекав, поки з сигари впав попіл, і знову озвався:

      – Все тут таке заплутане, все до неподобства складне і дуже далеке від прямизни ударів неба чи пекла. Як по петляючому сліду впізнають равлика, так і тут я чую хитрі повадки людини.

      Лупнувши гігантським білим оком, небесне склепіння знову вкрилося темрявою, і патер Браун продовжував:

      – І саме тут підлий, підліший за все інше, цей обрізаний аркуш паперу. Він гірший, ніж кинджал, який проштрикнув Квінтону серце.

      – Це ви про записку, де він написав, що зводить рахунки з життям?

      – Так, про аркуш, де написано: «Я вбиваю себе сам, але все ж мене вбили». Він неправильно обрізаний, друже мій, нічого гіршого я не зустрічав у цьому грішному світі.

      – Там просто бракує шматочка. Квінтон,