Проект «Україна». Галичина та Волинь у складі міжвоєнної Польщі. Литагент «Фолио»

«могильник польськості на кресах», зрадник Польщі чи навіть український гетьман. Для інших навпаки – кат українського народу, українофоб. Його програма і діяльність вже були предметом наукових досліджень.[329] Маючи нині у своєму розпорядженні архівні документи, монографічну літературу, спогади спробуємо дати оцінку «волинському експерименту» Генрика Юзевського.

      Посаду волинського воєводи він прийняв, як сам неодноразово підкреслював у спогадах, «з наказу коменданта» – Юзефа Пілсудського 30 червня 1928 р..[330] На Волині новий воєвода застав складну ситуацію. Особливо ускладнювали внутрішнє становище Волині національний і релігійний фактори. Відносини між місцевою адміністрацією, яка складалася майже виключно з поляків, і українським населенням Волині залишалися напруженими. Рівень професійності польської адміністрації був досить низьким. Місцевий апарат пов’яз у корупції. Все це спричинило незадоволення населення тодішньою владою воєводства. Олії у вогонь постійно підливав конфлікт між місцевою адміністрацією і військовим керівництвом.

      Г. Юзевський розумів, що політика його попередників викликала ненависть і обурення українців, створювала підґрунтя для антипольської опозиції. Тому новий адміністратор Волині вирішив радикально змінити політичний курс. Г. Юзевський добре знав Волинь, де сподівався найповніше себе реалізувати. У спогадах він занотував: «Їдучи до Луцька, я знав з чим зустрінусь на Волині… Вже у перші дні вималювався той стан, з яким я буду мати справу протягом десяти років мого керівництва. Маю на увазі форму і зміст польсько-українського співжиття. Йдеться про пошук «волинського скарбу» – спільного «ми», яке складалося із клубка непорозумінь, людських суперечок, злої волі. Потрібно було усунути тягар польсько-українських битв, подолати тупість окремих голів, усунути старі докори».[331]

      Із першими намітками майбутньої політичної лінії Г. Юзевський ознайомив 20 серпня 1928 р. волинських послів і сенаторів.[332] Більше року знадобилося воєводі для деталізації програми. На відміну від інших фахівців з української проблеми, Г. Юзевський враховував не лише внутрішній, а й зовнішній фактори. Він писав: «Моїми ворогами і ворогами Волині були комуністи. Мав клопоти з радянською Москвою. Вона не спускала очей з Волині. Не перебирала вона засобами – чинила постійні диверсії. Москва, маючи свою «модель» України, інших не визнавала».[333] Ворогами він уважав також український націоналізм Східної Галичини і польське ендецьке Стронництво народове.[334]

      У Луцьку на нараді керівників східних воєводств Польщі 2 грудня 1929 р. Г. Юзевський виступив із великою доповіддю, цілком присвяченою волинським справам. Так народилася нова «волинська політика» чи т. зв. волинський експеримент. Його мета – виробити у волинян почуття належності до Польської держави, виховати відданих громадян Речі Посполитої шляхом державної асиміляції неполяків. Асиміляція Волині, згідно з програмою, мала відбуватися одночасно у всіх галузях політичного, громадського, національного, релігійного, освітнього,

329

Кучерепа М. Національна політика Другої Речі Посполитої щодо українців (1919–1939 рр.) // Україна – Польща: важкі питання: матеріали ІІ міжнародного семінару істориків «Українсько-польські відносини в 1918–1947 роках» (Варшава, 22–24 травня 1997). – Варшава, 1998. – Т. 1–2; Його ж. Українська проблема в політиці Другої Речі Посполитої і в концепціях та діях українських політичних сил у міжвоєнний період // Україна – Польща: важкі питання: матеріали ХІ міжнародного семінару істориків «Українсько-польські відносини під час Другої світової війни» (Варшава, 26–28 квітня 2005 року). – Варшава, 2006. – Т. 10; Його ж. Волинський воєвода Ян Генрик Юзевський // «Роде наш красний…». Волинь у долях краян і людських документах. – Луцьк: В-во Волинського держуніверситету «Вежа», 1996. – Т. 2; Кучерепа М., Дмитрук В., Прокопчук В. Волинь у міжвоєнний період (1921–1939). – Луцьк, 1994; Кучерепа М. Православ’я на Волині (1921–1939 рр.) // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету ВДУ. – Луцьк, 1998. – Вип. 3; М. Кучерепа, Р. Давидюк. Волинське українське об’єднання (1931–1939 рр.). – Луцьк, 2001; Айненкель А. Українське питання в політиці Другої Речі Посполитої та концепціях і заходах українських політичних сил у міжвоєнний період (1918–1939) / А. Айненкель // Україна – Польща: важкі питання. Матеріали ХІ міжнародного семінару істориків… – Т. 10; Сhоjnowski А. Коnсерсjе роlіtуkі nаrоdоwоśсіоwej rządуw polskich w latach 1921–1939. – Wrocław, 1979; Iwanicki M. Oświata i szkolnictwo ukraińskie w Polsce w latach 1918–1939. – Siedlce, 1975; Kęsіk J. Wojewуdztwo Wołyńskie 1921–1939 w świetle liczb i faktуw // Przegląd Wschodni. – 1987. – T. 4. Zeszyt 1(13); Ejusdem. Zaufany Komendanta. Biografia polityczna Jana Henryka Jуzewskiego 1892–1981. – Wrосłаw, 1995; Mędrzecki W. Wojewуdztwo Wołyńskie 1921–1939. Elementy przemian cywilizacyjnych, społecznych i politycznych. – Wrocław, 1988 та інші.

330

Pożegnanie p. Ministra Jуzewskiego // Gazeta Polska. – 1930. – 5 czerwca.

331

Jуzewski H. Zamiast pamiętnika / Henryk Jуzewski // Zeszyty Historyczne (Paryż). – 1982. – № 60. – S. 138.

332

Zjazd senatorуw i posłуw BB // Przegłąd Wołyński. – 1928. – 26 sierpnia.

333

Jуzewski H. Zamiast pamiętnika… – S. 138.

334

Там само.