Козацький міф. Сергей Плохий

отец святой,

      Свой жребий я благословляю![15]

      Коли Рилєєв уперше прочитав ці вірші своєму другу Михайлу Бестужеву – разом зі своїм братом Миколою у грудні 1825 року він виведе перші повстанські полки на Сенатську площу, – той був шокований. За спогадами Миколи Бестужева, Михайло сказав Рилєєву: «Знаешь ли […], какое предсказание написал ты самому себе и нам с тобою?» Рилєєв був цілком свідомий значення свого твору. «Неужели ты думаешь, что я сомневался хоть минуту в своем назначении? – відповів поет. – Верь мне, что каждый день убеждает меня в необходимости моих действий, в будущей погибели, которою мы должны купить нашу первую попытку для свободы России, и вместе с тем в необходимости примера для пробуждения спящих россиян».[16]

      Вірші Рилєєва надихали покоління революціонерів і вільнодумців у Російській імперії. Зокрема, Віру Засулич, революціонерку-терористку, одну з перших російських марксисток, і Михайла Драгоманова, політичного емігранта, одного з найвпливовіших українських мислителів ХІХ століття. Драгоманов пізніше згадував: «Ще в 50-ті роки, я пам’ятаю, “Войнаровский” і “Исповедь Наливайки” переписувались в наших потайних тетрадках поряд з творами Шевченка і читались з однаковим запалом». Сам Рилєєв шукав натхнення в історичних творах і останні роки перед повстанням особливо захоплювався історією українських козаків.[17]

      Кондратій Рилєєв ознайомився з Україною через батька – той служив у Києві і навіть купив там будинок, який заповів сину. З козацьким стилем життя молодий Рилєєв уперше зіткнувся, повернувшись з наполеонівських воєн. У лютому 1814 року, закінчивши кадетський корпус, він у 18 років вступив на армійську службу. Зі своєю артилерійською бригадою юний Рилєєв пройшов Польщу, Німеччину, Швейцарію і Францію. У Дрездені його приймали при дворі російського губернатора Саксонії Миколи Рєпніна, майбутнього малоросійського губернатора, одруженого з онукою останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Певний час Рилєєв провів у Парижі. Під арештом він свідчив, що заразився вільнодумством під час французької кампанії 1814–1815 років. Після закордонного походу полк Рилєєва повернувся в Російську імперію. Спершу він квартирував у Литві, потім під Острогозьком, маленьким містечком у сучасній Воронезькій області Російської Федерації. Заснований українськими козаками в середині ХVІІ століття, Острогозьк до 1760-х років був полковим містом. На початку ХІХ століття місто певний час перебувало у складі Слобідсько-Української губернії. Жителі Острогозька зберігали українські звичаї і традиції аж до ХХ століття.[18]

      Рилєєв провів майже три роки неподалік Острогозька, потоваришував з місцевими офіцерами й ознайомився з місцевою культурою. Там же він зустрів кохання свого життя, доньку місцевого дворянина. Наталя Тевяшова походила зі старшинської родини, один з її предків на початку ХVІІІ століття був полковником Острогозького полку. Подавши у відставку наприкінці 1818 року і переїхавши з дружиною у Петербург, Рилєєв з друзями не раз повертався

15

Рылеев К. Ф. Наливайко (Отрывки из поэмы) // Рылеев К. Ф. Полное собр. соч. / Ред. вступ. ст. и комм. А. Г. Цейтлина. – М. – Л.: Academia, 1934. – С. 250.

16

Бестужев, Николай. Воспоминание о Рылееве // Воспоминания Бестужевых / Ред., статья и комм. М. К. Азадовского. – М. – Л.: Изд-во АН СССР, 1951. – С. 7.

17

Драгоманів, Михайло. Листи на Наддніпрянську Україну. – К.: Криниця, 1917. – С. 13.

18

Там само. – С. 8 – 10; Котляревский Н. Рылеев. – С. 21–24. Удодов, Борис. К. Ф. Рылеев в Воронежском крае. – Воронеж, 1971. – С. 5 – 14.