Пітер Пен = Peter Pan. Джеймс Метью Баррі

часом розліталися, але, відтак, ще тісніше горнулися до Пітера. Його погані манери нарешті звіялись, його очі блистіли і діти відчували якесь поколювання щоразу, коли торкалися його тіла. Мандрівники тепер опинилися над грізним островом, вони летіли так низько, що іноді могли зачепитися ногами за якесь дерево. Нічого загрозливого не було помітно в повітрі, аж раптом їхній політ сповільнився, наче в повітрі якісь ворожі сили стали опиратися їм. Іноді вони зависали в повітрі, аж поки Пітер не стиснув свої кулачки.

      – Вони не хочуть, щоб ми приземлилися, – пояснив він.

      – Хто вони? – прошепотіла Венді і затремтіла.

      Але Пітер не відповів. Тінкер Белл присіла йому на плече, але хлопчик струсив її і послав уперед.

      Іноді він балансував у повітрі, дослухаючись, приклавши руку до свого вуха, а часом пильно вдивлявся у поверхню очима настільки яскравими, що здавалося, вони могли б просвердлити дві дірки в землі. Перепочивши, він знову робив це. Його хоробрість була майже вражаючою.

      – Ви б не хотіли поринути в пригоду вже зараз, – недбало кинув він Джонові, – чи краще спершу випити чаю?

      Венді захотіла спершу випити чаю, за що Майкл потиснув їй руку на знак подяки, і навіть хоробріший Джон не міг зважитися.

      – А яка пригода? – спитав він обережно.

      – Там, у пампасах, спить пірат, якраз під нами, – розповів Пітер. – Якщо хочеш, можемо спуститися й убити його?

      – Я його не бачу, – сказав Джон, помовчавши трохи.

      – Я бачу.

      – Припустімо, – сказав Джон трохи хрипко, – що він може прокинутися.

      Пітер обурився:

      – Ти ж не думаєш, що я стану вбивати людину, коли вона спить? Спочатку я його розбуджу, а тоді вб’ю! Я тільки так це роблю.

      – Зрозуміло! А ти багатьох убив?

      – Тонни.

      Джон сказав: «Як жорстоко», але вирішив усе ж випити спочатку чаю. Він спитав, чи багато зараз є піратів на острові, і Пітер підтвердив, що він ніколи раніше не бачив стількох.

      – І хто у них за капітана?

      – Гак, – відповів Пітер і обличчя його стало дуже суворим, що показало, наскільки він ненавидів це ім’я.

      – Джез Гак?!

      – Саме так.

      Майкл одразу зарюмсав, а Джон міг говорити тільки з паузами, хапаючи повітря, бо їм чудово була відома репутація Гака.

      – Він служив боцманом у самого Чорної Бороди, – прошепотів Джон хрипко. – Він найгірший із усіх! Навіть безстрашний Скажений Бик його боявся.

      – Це він, – підтвердив Пітер.

      – А як він виглядає? Він великий?

      – Не такий великий, як був.

      – Що ти маєш на увазі?

      – Я відкраяв від нього шматочок.

      – Ти?

      – Так, я! – відповів Пітер різко.

      – Я не хотів тебе образити.

      – Тоді гаразд.

      – Але що ти йому відтяв?

      – Його праву руку.

      – То тепер він не може битися?

      – Аби так було…

      – То він шульга?

      – Він має тепер залізний гак замість правої руки, як кіготь.

      – Кіготь!

      – Кажу ж тобі,