Название | Пітер Пен = Peter Pan |
---|---|
Автор произведения | Джеймс Метью Баррі |
Жанр | Сказки |
Серия | |
Издательство | Сказки |
Год выпуска | 1906 |
isbn | 978-966-03-7869-8 |
Якби він міг нас почути, але ж ми насправді не на острові, і пройшов повз, гризучи нігті.
Далі ішов Хвостик, люб’язний шибеник, його наздоганяв Малюк, який умів вражаюче свистіти посеред дерев, танцюючи в екстазі під свої власні мелодії. Малюк був найбільш марнославним із хлопчисьок. Йому здавалося, що він добре пам’ятає той час, коли ще не загубився, і тому поглядав на всіх згори вниз. Кучерик зайняв четверту позицію. Він такий відчайдушний бешкетник і так часто відбуває покарання за свої бешкети, що коли Пітер суворо наказував: «Нехай встане той, хто це накоїв», то Кучерик одразу ж мимоволі схоплювався, незалежно від того, скоїв він це, чи ні. Близнюків немає сенсу описувати, бо доводиться уточнювати, чи мова йде про того, кого треба.
Пітер завжди їх плутав, і його ватага не намагалася їх розрізняти, тому ті двоє завжди плуталися між собою, і робили все можливе, щоб із задоволенням підтримувати один одного, не зважаючи ні на що.
Хлопчики зникали у темряві, і після паузи, але не дуже довгої, як це буває на острові, пірати натрапили на їхній слід. Їх можна було почути ще задовго до того, як з’явилися, бо вони співали свою найжахливішу пісню:
Трави линву, йо-хо, в дрейф,
На вас пірати йдуть,
Й якщо стрілятимемо ми —
Поцілимо, мабуть!
Нікого гіршого на вигляд не траплялося бачити на цих берегах. Вони всім добре відомі за книжками – з оголеною зброєю, з сережками у вухах. Ось красунчик італієць Чекко, чиє ім’я вирізав на його спині начальник в’язниці в Гао. За ним, трохи відстаючи, тупотить величезний негр, який змінив стільки імен, що і сам не пам’ятає, як його насправді звати. Ним досі матері лякають своїх дітей у різних місцинах. Ось Білл Джукс, кожен дюйм його тіла вкритий татуюванням, це той Білл Джукс, який отримав у спадок від Флінта шість десятків золотих луїдорів, цілий мішок. А це Куксон, кажуть, що він – рідний брат знаменитого кривавого Чорного Мерфі, але це ніколи не було доведено. Джентльмен Старкі колись служив швейцаром у державній школі, тому досі вбиває вишукано та витончено. За ним ідуть Дірявий Морган і боцман-ірландець Сміхун, на диво геніальний чоловік, який завдає удар, так би мовити, без образ. Він був єдиним бунтівником у команді Гака. А ще були Гостряк, який тримав руки за спиною, і Муллінз, і Елф Мейсон і багато інших негідників, про яких давно знали і боялися на берегах іспанської Америки.
Але серед них найпохмурішим і найгрізнішим манірно виступав Джеймс Гак, або, як він сам підписувався, Джез Гак, і був він єдиною людиною, яку боялося саме море. Він їхав на своїй легкій, але неоковирній колісниці, яку тягнули інші пірати, а замість правої руки у нього був залізний гак, яким він підганяв возіїв тягнути швидше. Цей жахливий чоловік ставився до своїх людей, як до собак, і вони корилися йому. У Гака був мертвотний погляд і брунатне обличчя, його волосся вилося довгими пасмами,