П’ята Саллі. Деніел Кіз

Читать онлайн.
Название П’ята Саллі
Автор произведения Деніел Кіз
Жанр Зарубежная классика
Серия
Издательство Зарубежная классика
Год выпуска 1980
isbn 978-617-12-4142-8,978-617-12-4143-5,978-617-12-3911-1



Скачать книгу

зупинилася, щоб перевести дух, а доктор Еш усміхнувся їй:

      – Вам не варто поспішати, Саллі. Заспокойтеся. Розкажіть мені про свою маму.

      Саллі перевела погляд на двері.

      – Вона ніколи не дозволяла мені злитися. Била мене, якщо до такого доходило. Вона перерізала собі вени, коли мені було дев’ятнадцять, майже одразу після того, як я покинула дім. Тривалий час я в це не вірила, бо вона була католичкою. Фред – баптист.

      – Ви – релігійна людина, Саллі?

      – Зараз я майже не відвідую церкву, – сказала вона. – Думаю, я зовсім заплуталась у релігії. Я багато в чому заплуталася.

      – Розкажіть про вашого колишнього чоловіка.

      – Ларрі займається продажем у сфері одягу. Він успішний, бо вміє дуже гарно брехати. О Господи, скільки жахливої неправди він наплів судді про мене. Казав, що я пропадала тижнями з дому. Ви знаєте, що він сказав, ніби в мене жорстокий характер, і що я одного разу вискочила з хати та втекла до Атлантік-Сіті,[9] і програла там в азартних іграх п’ять тисяч доларів із наших заощаджень? Господи, він брехав, і брехав, і брехав, і суд віддав йому наших двійнят. Минулого місяця Ларрі знову звернувся до суду й розказав судді, що я йому дошкуляла пізніми нічними дзвінками, погрожувала йому та нашим дітям. Ви собі уявляєте? І ще він сказав, ніби я працювала танцівницею в нічному клубі. І це теж брехня, тому що я там тільки прибирала зі столів. Повністю одягнена, я вас запевняю. І справа була не в грошах. Тобто аліментів мені цілком достатньо. Але мені потрібно працювати. Мені треба чимось займатись. Але суддя повірив побрехенькам Ларрі та заборонила мені бачитися з дітьми.

      Вона раптом зрозуміла, що підвищила голос, тому затулила рот долонею.

      – Ой, докторе Еш… Вибачте…

      – Не страшно, Саллі. Немає нічого поганого в тому, щоб показати свої емоції.

      – Я ніколи не кричу.

      – Ви й не кричали.

      Вона кліпнула кілька разів.

      – Хіба ні? В голові мені здалося, ніби я кричала.

      – Що ж, – сказав він. – Думаю, ми достатньо пройшлися по вашому минулому, як на один день. Я бачу, як боляче вам все це згадувати. Ми рухатимемося помаленьку.

      Якби ж Саллі мене пропустила, я б усе йому пояснила та заощадила нам багато часу й енергії. Я спробувала знову, але вона впиралася, на потилиці у неї м’язи та скальп напружувалися та смикалися, тож я побоялася, що вона скорчиться в судомах. Боже, я всього-на-всього хотіла допомогти. Я подумала, що ж, добре, я почекаю свого часу. Рано чи пізно, лікарю Роджерові Ешу доведеться дійти й до мене.

      – Що зі мною не так, докторе Еш? – запитала вона.

      – Це нам і доведеться визначити, Саллі. Сьогодні ми з вами пройдемо кілька тестів і повний медогляд, а завтра – я б хотів зустрітися з вами у Клінічному центрі психічного здоров’я Мідтауна для бесіди з використанням амобарбіталу.

      – Що це?

      – Препарат, який взагалі-то відомий як сироватка правди…

      – Мені він не потрібен. Я вам не брехатиму.

      – Звісно ні, Саллі. Річ не



<p>9</p>

Atlantic City – місто на північному сході США, штату Нью-Джерсі. Відоме своїми казино, азартними іграми та пляжами.