Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі. Харукі Муракамі

так.

      – Я думаю, що вільно мислити власною головою не є просто.

      – Зрештою, вільне мислення зводиться до відсторонення від власного тіла. До того, щоби вийти із загороди тіла, звільнитися з кайданів, дати ширяти логіці. Це і є наділяти логіку справжнім життям. У мисленні – це ядро свободи.

      – Якимось складним усе це видається.

      Хайда заперечливо хитнув головою:

      – Та ні, не так уже складно, залежить від підходу. Багато людей так чинять, самі цього не усвідомлюючи, і завдяки цьому якось зберігають життєву силу. Тільки вони цього не зауважують.

      Цкуру задумався над тим, що сказав Хайда. Він любив дискутувати з ним на абстрактні теми. Слова його молодшого друга розворушували у зазвичай мовчазного Цкуру якісь струни в серці – і тоді мова лилася напрочуд гладко. Раніше з ним такого не бувало. Зі своїми друзями в Наґої він переважно брав на себе роль слухача.

      Цкуру сказав:

      – Але якщо це треба робити з власної волі, а не самому цього не усвідомлюючи, то справжня «свобода мислення», як ти це називаєш, фактично недосяжна, на мою думку.

      – Так, саме так. Це так само важко, як із власної волі бачити сни. Звичайній людині не під силу.

      – Але ти хочеш спробувати досягти того, аби робити це з власної волі, так?

      – Напевно, можна так сказати, – відповів Хайда.

      – Щось не можу повірити, щоби таку майстерність викладали на фізичному факультеті політехніки.

      Хайда розсміявся.

      – Я й не очікую, що мене цього навчать. Я тут тому, що мені потрібен час і вільна атмосфера. Крім цього, я більше нічого тут не шукаю. Передусім, якщо вже дискутувати в академічному середовищі про те, що ж це таке – мислити власною головою, потрібно дати наукове визначення. А це вельми складно. Творчість – це не що інше, як осмислене наслідування. Так каже реаліст Вольтер.

      – Ти також такої думки?

      – У будь-чому є щось таке, як рамки. І у мисленні теж. Не потрібно їх щоразу боятися, але боятися поламати також не можна. Це дуже важливо, щоби звільнитися. Повага і ненависть до рамок. Важливе в цьому житті завжди вторинне. Я можу сказати лише це.

      – А можна запитання? – спитав Цкуру.

      – Звичайно.

      – У багатьох релігіях пророки отримують вість від абсолюту в глибокому трансі.

      – Саме так.

      – Це відбувається поза власною волею. Неконтрольовано, так?

      – Саме так.

      – І ця вість виходить понад рамки окремого пророка та починає функціонувати в універсальному вимірі, так?

      – Саме так.

      – У цьому немає ані суперечності, ані вторинності, так?

      Хайда мовчки погодився.

      – Ну тоді я не розумію. Якщо це все так, то наскільки тоді має значення свобідна воля людини?

      – Чудове запитання, – сказав Хайда. А тоді усміхнувся. Його усмішка нагадувала усмішку сонного кота, що розлігся на сонці. – Поки що я не можу на нього відповісти.

      У вихідні Хайда залишався у Цкуру ночувати. Вони до пізньої години бесідували, потім Хайда стелив