Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі. Харукі Муракамі

колись давно вирішив назвати сина саме так. Невідомо чому. Фактично, багато років його батько жив життям, що майже не мало нічого спільного зі створенням речей. Можливо, якоїсь миті на нього зійшло щось на кшталт одкровення. Може, невидима блискавка, супроводжувана беззвучним громом, раз і назавжди випекла у його свідомості слово «цкуру». Але батько ніколи не розповідав, чому обрав для сина це ім’я. Ні йому, ні комусь іншому.

      Відомо лише, що він доволі довго вагався, яким із двох ієрогліфів записувати ім’я Цкуру. Читаються вони однаково, мають подібне значення, але враження справляють різне. Матері подобався ієрогліф із більшою кількістю рисок, але після тривалих роздумів батько вибрав дещо простуватий ієрогліф. Після похорону мати переповіла синові тодішню її з батьком розмову. На думку батька, складніший ієрогліф зробив би його життєву ношу важчою. А простіший так само означає «створювати», але синові буде легше.[12] «У кожному разі, батько справді багато міркував над твоїм іменем. Може, ще й тому, що у нього вперше народився хлопчик», – розповіла мати.

      Цкуру не був із батьком у дуже близьких стосунках, але загалом із його думкою погоджується. Без сумніву, простіший ієрогліф пасує йому більше. Адже він не бачить у себе ніякого творчого начала. От тільки чи завдяки цьому ієрогліфу його «життєва ноша» і справді полегшала, тут він не може нічого сказати. Мабуть, через ім’я вона набула трохи іншої форми. Але чи полегшала?

      Хоч би там що було, він став індивідуальністю – Цкуру Тадзакі. До того був небуттям, не більше ніж безіменним хаосом серед мороку. Рожевим шматком м’яса завважки три кілограми, що ледве дихає та здіймає плач у темряві. Спочатку йому дали ім’я. Потім з’явилися свідомість і пам’ять, і так сформувалося його я. Ім’я – це початок усього.

      Батька звали Йошіо Тадзакі. Годі вигадати ім’я, яке пасувало б йому більше. Йошіо Тадзакі – «чоловік, який черпає зиск із багатьох місць».[13] З’явившись у світі торгівлі нерухомістю без єни за душею, він пірнув туди з головою – і на хвилі японського економічного зростання досягнув шаленого успіху, а помер у віці шістдесяти чотирьох років від раку легенів. Але це буде потім. Коли Цкуру познайомився з Хайдою, його батько був ще при здоров’ї. Він дієво й агресивно купував і продавав елітне житло у центральній частині міста, висмалюючи щодня по п’ятдесят цигарок без фільтру. На той час бульбашка[14] у сфері нерухомості вже луснула, однак його батько, передбачаючи якоюсь мірою майбутній ризик, розвивав бізнес через роздрібнення прибутків, тому йому вдалося пом’якшити удар. Також ніхто не бачив тіні лиха, яке нависло над його легенями.

      – А мій батько викладає філософію в одному з муніципальних університетів Акіти, – сказав Хайда. – Він, як і я, любить розмірковувати на абстрактні теми. Завжди слухає класичну музику і поринає в читання книжок, яких ніхто не читає. Батько не вміє заробляти грошей, зовсім. З’являючись, більша частина з них зникає на рахунках за книжки та музичні записи. Про такі речі,

12

Обидва ієрогліфи читаються «цкуру» і мають узагальнене значення «створювати», однак поняття, яке ними передають, трохи відрізняється. Складніший ієрогліф має значення «(уперше) створювати», а простіший – загальніше значення «створювати (нематеріальне також)», а також «робити; виготовляти; будувати».

13

«Йошіо» тут складається з ієрогліфів «чоловік» і «зиск», а прізвище Тадзакі можна перекласти як «багатомисся».

14

Ідеться про так званий бульбашковий ефект в економіці Японії, що тривав із 1986 до 1991 року, коли ціни на ринку нерухомості та фондовому ринку необґрунтовано зростали на тлі економічного піднесення. Після болючого луску настав період стагнації.