Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі. Харукі Муракамі

як поволі світає за вікном, чекав, поки його душа і тіло утихомиряться, розбурхані великими хвилями емоцій. «Цікаво, що цей сон може означати? Він віщий? Чи, може, це символічний образ? Він хоче чогось його навчити? А може, це він справжній, не знаний собі самому дотепер, розбив шкаралупу і прагне вилізти з неї назовні? – міркував Цкуру. – Відчайдушно намагаючись дістатися до повітря, вилуплюється якесь гидке створіння?»

      Хоча Цкуру Тадзакі зрозумів це значно пізніше, але прагнути смерті він перестав саме тоді. Критично оглядаючи відображення свого оголеного тіла у великому дзеркалі, хлопець визнав, що там відбивається він, який ним не є. Тієї ночі уві сні його вперше в житті гризла заздрість (як можна вважати). А потім настав день, і у минулому Цкуру залишилася також п’ятимісячна темна смуга, коли він жив лицем до лиця з небуттям смерті.

      Очевидно, оте нестримне палюче почуття, яке пройшло крізь його серцевину в іпостасі сну, нейтралізувало у ньому жагу смерті, що владно панувала над хлопцем раніше. Як сильний західний вітер розганяє густі хмари на небі. Так він гадає.

      Після цього залишилися лише подібні на зречення тихі думки. Без кольору, безсторонні, як штиль. Cам-самісінький він сидів у великій старій спустілій хаті і дослуха`вся до бездумного цокання велетенського старовинного настінного годинника. Зімкнувши вуста, не відводячи погляду, він просто спостерігав за рухом годинникової стрілки. І, огорнувши свої почуття тоненькою пеленою, зі спорожнілим серцем щоразу певно старішав на одну годину…

      Цкуру Тадзакі потроху почав їсти. Купував свіжі продукти і варив собі щось нескладне. Однак, попри це, він не міг знову набрати втраченої раніше ваги. Очевидно, шлунок хлопця значно стягнувся за ті півроку. Коли пробував з’їсти більше, блював. А ще зранку перед початком занять знову почав ходити у басейн. Він хоч трохи мусив повернути собі попередню форму, бо його організм настільки знесилів, що Цкуру, навіть піднімаючись кілька поверхів сходами, добряче задихався. Купив собі окуляри та плавки – і щодня долав кролем кілометр-півтора. А далі йшов затято тренуватися на тренажерах.

      Після кількох місяців такого режиму життя Цкуру повернулося до усталеного здорового ритму. Знову наросли м’язи (до речі, зовсім інакше, ніж раніше), вирівнялася постава, на обличчя повернувся рум’янець. А прокидаючись зранку, Цкуру знову відчував тверду ерекцію.

      Саме десь у ту пору до нього в Токіо приїхала мама. Очевидно, її налякала дивна поведінка сина, який не явився додому навіть на новорічні канікули, тож вона вирішила подивитися, що з ним діється. Матері аж подих перехопило, коли побачила, як сильно змінилася її дитина за ці кілька місяців. Але коли Цкуру сказав, що це природні вікові зміни і йому лише потрібен новий одяг теперішнього розміру, вона повірила його словам. «Ну, так, мабуть, це вікові зміни, що супроводжують процес дорослішання хлопців», – вирішила вона. Мати виростала разом із сестрами, до народження Цкуру виховувала двох доньок. Вона зовсім нічого не знала