Відьмак. Вежа Ластівки. Анджей Сапковський

І дослідити. Усе вказує на те, що особа, яка знайшла шлях до хати старого Висоготи, по-справжньому дивна…

      Він мовчав хвилинку, прислуховуючись.

      – Аби тільки, – забурмотів, – хата старого Висоготи не виявилася кінцем її шляху.

* * *

      Висогота схилився над пергаментом і навіть приклав до нього перо, але не записав нічого, жодної руни. Кинув перо на стіл. Хвилинку сопів, бурчав гнівно, шморгав носом. Поглядав на нари, прислухався до звуків, що звідти долинали.

      Треба зауважити й записати, – сказав змученим голосом, – що все залишається дуже погано. Усі мої старання і процедури можуть виявитися недостатніми, а зусилля – марними. Мої побоювання мали під собою підґрунтя. Рана заражена. У дівчини сильна гарячка. Уже з’явилися три з чотирьох кардинальних проявів гострого стану запалення. Rubor, calor i tumor легко виявити у цю мить на око й на дотик. Коли мине постпроцедурний шок, з’явиться і четвертий прояв: dolor [6]. Хай же буде записано, що минуло майже півстоліття з того часу, відколи я займався медичною практикою, і відчуваю, як роки ті тяжіють на моїй пам’яті й на вмілості моїх пальців. Я небагато вмію робити, ще менше зробити можу. Засобів і медикаментів маю менше малого. Уся надія на відпорні механізми молодого організму…

* * *

      – Дванадцять годин після процедури. Згідно з очікуваннями, прийшов четвертий кардинальний прояв запалення – dolor. Хвора кричить від болю, гарячка й тремтіння збільшилися. Не маю нічого, жодного засобу, який я міг би їй дати. Маю невелику кількість датурового[7] еліксиру, але дівчина заслабка, аби пережити його дію. Маю я також трохи аконіту, але аконіт убив би її точно.

* * *

      – П’ятнадцята година після процедури. Світанок. Хвора непритомна. Гарячка різко зростає, тремор посилюється. Також почалися сильні корчі м’язів обличчя. Якщо це правець, дівчині кінець. Утім, є сподівання, що це просто лицевий нерв… Або трійчастий… Або обидва… Дівчина тоді буде знівечена… Але залишиться живою… Висогота глянув на пергамент, на якому не написав жодної руни, жодного слова.

      – За умови, – сказав глухо, – що переживе зараження.

* * *

      Двадцята година після процедури. Гарячка посилилася. Rubor, calor, tumor і dolor майже досягли, як мені здається, меж можливого. Але дівчина не має шансу пережити – або хоча б дожити – до тих меж. Тож я записую… Я, Висогота із Корво, не вірю в існування богів. Але якби вони випадково існували, нехай опікуються цією дівчиною. І нехай вибачать мені те, що я зробив… Якщо те, що я зробив, виявиться помилкою.

      Висогота відклав перо, потер повіки, що напухли й свербіли, притиснув кулаки до скронь.

      – Я дав їй суміш датури й аконіту, – сказав глухо. – Найближчі години вирішать усе.

* * *

      Він не спав, просто дрімав, коли із дрімоти вирвали його стук і гримотіння, супроводжувані стогоном. Скоріше люті, ніж болю. Назовні стояв день, крізь шпарини віконниць просочувалося слабке світло. Пісочний годинник пересипався до кінця, причому давно –

6

Rubor – з лат. «почервоніння»; calor – «тепло, жар»; tumor – «припухлість»; dolor – «біль, страждання». (Тут і далі прим. пер., якщо не вказано інше.)

7

Датуровий – від лат. datura, назва рослини дурман.