Відьмак. Кров ельфів. Анджей Сапковський

вичавив Весемір. – Вочевидь, я погоджуюся…

      – Ми дуже раді. – Ґеральт тільки тепер відвів руку від чола. – Ми дуже раді, Трісс.

      Чародійка легенько кивнула в його бік і невинно закліпала віями, накручуючи на палець каштановий локон. Ґеральт мав кам’яне обличчя.

      – Ти дуже вірно і ввічливо вчинила, Цірі, – сказав він, – запропонувавши пані Мерігольд довше погостювати в Каер Морені. Я тобою пишаюся.

      Цірі почервоніла, широко посміхаючись. Чародійка подала їй іще один умовний знак.

      – А тепер, – сказала дівчинка, ще вище задираючи носа, – залишу вас одних, бо, напевне, ви хочете обговорити із Трісс різні важливі справи. Пані Мерігольд, дядько Весеміре, панове… Прощаюся. Поки що.

      Присіла, дякуючи, після чого вийшла із зали, повільно й гідно ступаючи східцями.

      – Холера, – перервав тишу Ламберт. – Подумати тільки, а я не вірив, що вона й насправді княжна.

      – Зрозуміли, бовдури? – Весемір озирнувся навколо. – Якщо зранку вона надягне сукню… То щоб мені жодних тренувань… Розумієте?

      Ескель і Коен кинули на старого погляди, цілковито позбавлені пошани. Ламберт відверто пирхнув. Ґеральт дивився на чародійку, а чародійка посміхалася.

      – Дякую тобі, – сказав він. – Дякую тобі, Трісс.

* * *

      – Умови? – явно занепокоївся Ескель. – Трісс, адже ми вже пообіцяли, що зменшимо тренування Цірі. Які ще умови ти хочеш висунути?

      – Ну, може, «умови» й недоречне слово. Тож назвемо це порадами. Дам я вам три поради, а ви до тих порад прислухаєтеся. Якщо, звісно, вам важливо, щоб я тут залишилася і допомогла у вихованні малої.

      – Слухаємо, – сказав Ґеральт. – Кажи, Трісс.

      – Перед усім, – почала вона, злостиво усміхаючись, – потрібно урізноманітнити раціон Цірі. А особливо обмежити в ньому секретні грибки й таємні трави.

      Ґеральт і Коен чудово володіли виразами своїх облич. Ламберт і Ескель – трохи гірше. Весемір не володів зовсім. «Що ж, – подумала вона, дивлячись на його смішно заклопотану міну, – за його часів світ був кращим. Лицемірство було вадою, якої належало соромитися. Щирість сорому не приносила».

      – Менше відварів із таємничих зіль, – продовжувала вона, намагаючись не захихотіти, – а більше молока. Ви маєте тут кіз. Доїння – ніяке не мистецтво, от побачиш, Ламберте, миттєво навчишся.

      – Трісс, – почав Ґеральт, – послухай…

      – Ні, це ти послухай. Ви не піддавали Цірі різкій мутації, не чіпали гормони, не пробували еліксири і Трави. І за те я вам вдячна. Це було розсудливо, відповідально, по-людськи. Ви не скривдили її отрутами, і тим більше не можна вам тепер її скалічити.

      – Про що ти говориш?

      – Грибочки, чиї секрети ви так стережете, – пояснила вона, – і справді тримають дівчину в чудовій формі й посилюють її м’язи. Зілля забезпечують ідеальний обмін речовин і прискорюють розвиток. Утім, усе разом, за підтримки вбивчих тренувань, призводить до певних змін у будові тіла. У жировій тканині. Вона жінка. Якщо не калічите її гормонально, не калічте