Відьмак. Кров ельфів. Анджей Сапковський

ви забули? Не знаю, скільки часу знадобилося вам, аби розпізнати магічні здібності Цірі. Мені вистачило для цього менше ніж півгодини. Після того я знала вже, ким – вірніше, чим – є ця дівчина.

      – А чим вона є?

      – Джерелом.

      – Неможливо!

      – Можливо. Навіть напевне. Цірі є Джерелом, має медіумні здібності. Більш того, ці здібності дуже, дуже непокоять мене. І ви, любі відьмаки, чудово про те знаєте. Ви ці здібності зауважили, вас вони також занепокоїли. Тільки тому й виключно тому ви запросили мене до Каер Морену, вірно? Я права? Тільки тому й виключно тому?

      – Так, – підтвердив по хвильці мовчання Весемір.

      Трісс непомітно зітхнула – з полегшенням. Мить вона боялася, що тим, хто це скаже, буде Ґеральт.

* * *

      Назавтра випав перший сніг, спочатку дрібний, але скоро перейшов у хуртовину. Падав усю ніч, а ранком мури Каер Морену потонули в заметах. Про біг Катівнею не могло бути й мови, тим більше що Цірі досі почувалася не найкраще. Трісс підозрювала, що відьмацькі «прискорювачі» могли бути причиною проблем із менструацією. Утім, впевненості вона не мала, про їхню специфіку вона не знала практично нічого, а Цірі була, поза сумнівом, єдиною дівчинкою в світі, якій таке давали. Відьмакам Трісс про свої підозри не сказала. Не хотіла, аби вони переймалися та нервували, воліла застосовувати власні методи. Напоїла Цірі еліксирами, зав’язала їй на талії під сукнею низку активних ясписів і заборонила перевантажуватися, а особливо – дико вимахувати мечем у гонитві за щурами.

      Цірі нудилася, сонно швендяла замком, нарешті, через брак інших забавок, приєдналася до Коена, який прибирав у стайні, доглядав за кіньми й ремонтував упряж.

      Ґеральт, на злість чародійки, десь пропадав і з’явився тільки під вечір, несучи підстреленого козлика. Трісс допомогла йому розпатрати здобич. Хоча вона жахливо гидувала запахом м’яса й крові, хотіла бути ближче до відьмака. Близько. Якомога ближче. Росла в ній холодна, завзята рішучість. Не мала вона бажання й надалі спати сама.

      – Трісс! – крикнула раптом Цірі, із тупотом збігаючи по сходах. – Чи я можу сьогодні спати з тобою? Трісс, я прошу, погодься! Прошу тебе, Трісс!

      Сніг падав і падав. Роз’яснилося, тільки коли настав Мідінваерне, День Зимового Сонцестояння.[17]

      Розділ 3

      Третього дня змерли усі діти, опроч єдного, отрока років заледве десяти. Оний, до того шарпаний різким безумством, абіє запав був у глибоке одурення. Очі його зрок мали скляний, хапавсь він безперервно руками за накриття альбо водив ними в повітрі, як гдиби хочаши пір’я хапати. Дихання стало голосним і хрипким, піт холодний, клейкий та вонний виступив на шкірі. Тоді знову еліксир подано йому в жили, й напад повторився. Врихле сталася йому кровотеча з носа, а кашель перейшов у вомети, по яких отрок згола земдлів і став дрентвілий.

      Симптоми не відпускали два наступні дні. Шкіра дитяти, дотля облита потом, стала суха й розпалена, пульс втратив повноту й твердість, ено залишивсь помірно моцним,

17

Мідінваерне, День Зимового Сонцестояння, – назва у межах авторської Старшої Мови, буквально значить «середина зими»; у європейській язичницький традиції відоме свято Йоль (яке в римський традиції змішувалося із Сатурналіями, а в християнській – із Різдвом). Проводилося 21–22 грудня і часто пов’язувалося із практиками гадань, віщувань.