Покора. Мішель Уельбек

занурюватись у спільні спогади видавалося вкрай неделікатною і майже нечуваною справою. Нині ж цілком зрозуміло, що Орелі не щастило з пошуками чоловіка, до випадкових зв’язків вона відчувала лиш відразу, тож, урешті-решт, її чуттєве життя прямувало до невідворотного та повного провалу. Втім, принаймні раз вона намагалася встряти у шлюб – я вгадував це за численними знаками – і після невдачі не могла отямитися; гіркота та ядучість, з якими вона згадувала про свої стосунки з чоловіками (за браком кращого ми обговорили її професійне життя – Орелі відповідала за зв’язки з громадськістю в міжгалузевій профспілці виноробів Бордо, тож, як наслідок, весь час подорожувала, причому переважно до Азії, переконуючи купувати французьке вино), із жорстокою очевидністю свідчили про те, що страждала вона не раз. Однак мене здивувало її запрошення – коли ми виходили з таксі – «пропустити по останній склянці»; вона дійшла до краю, – міркував я, і, коли двері ліфту зачинилися за нами, я вже знав, що нічого не буде, навіть не мав бажання побачити її голою, навпаки, я хотів цього уникнути, але це сталося і тільки підтвердило мою підозру: страждала вона не лише емоційно – її тіло також зазнало невиправної шкоди, стегна та груди перетворилися на кволі, пласкі, звислі шматки плоті, і вже ніколи і ні для кого вона не стала б об’єктом бажання.

      Обід із Сандрою проходив за схожим сценарієм з невеличкими відмінностями (ресторан із морепродуктами, посада – секретар в адміністрації великої міжнародної фармацевтичної компанії), а завершення мало чим відрізнялося, хіба що Сандра – повніша і життєрадісніша за Орелі – справила на мене менш гнітюче враження. Її зажура також була значною й невиліковною, і я знав, що зрештою цей смуток поглине усе; як і Орелі, глибоко в душі Сандра була птахом, який потрапив до нафтової калюжі, проте (якщо продовжити цю метафору) вона зберегла гідну подиву здатність махати крилами. За рік або два вона залишить ілюзії про шлюб, але ще не погамована чуттєвість штовхатиме її на пошуки молодших партнерів, і Сандра перетвориться на те, що у мої молоді роки називалося cougar – дика кішка, несамовита самиця; і триватиме це, напевно, декілька років – у кращому випадку років із десять, – поки остаточне старіння тіла не примусить її до повної самоти.

      У двадцятирічному віці, коли стояк у мене був з будь-якого приводу (а іноді і без приводу), коли він стояв, скажімо так, безцільно, я ще міг міркувати про подібні стосунки – приємні й водночас корисніші за лекції, – авжеж, тоді я ще міг забезпечити це стояння, проте пізніше, звичайно, про це вже не йшлося, адже ерекції стали рідшими, радше випадковими і вимагали гнучких бездоганних жіночих тіл.

      У перші роки після мого призначення на посаду старшого викладача в Університеті «Париж-ІІІ – Сорбонна» моє сексуальне життя не зазнало суттєвих змін. Рік за роком я спав зі студентками факультету, і те, що я був їхнім викладачем, мало що змінювало. Спочатку різниця у віці між мною і студентками