Клітка, або Дискотека 80-х. Василь Врублевський

ще треба…

      Царик. Що ти гониш? Які збори?

      Воркута. Я ж кажу: комсомольські. Ні, серйозно!

      Царик. Прогуляєш…

      Воркута. Не вийде! Скандал буде…

      Царик. Який скандал? Ти що, одна там комсомолка? Що, без тебе не обійдеться?!

      Воркута. Одна, не одна… Грамоту мені вручати будуть. Із обкома секретар.

      Щур. Во дає! Обрегочешся!

      Царик. Яку грамоту? Що ти мені мізки париш?

      Воркута. Яку-яку! За активну громадянську позицію. Ось яку!

      Шпрот. За яку-яку таку позицію?

      Воркута. Та вже є за яку… За активну!

      Щур. Во дає! (Регоче). Це ти хмирю з обкома давать будеш? Активно так!

      Воркута. Це вже як вийде. Але спочатку він мені давати буде. Грамоту. А там… Скаже дать – дам, куди дінуся? Начальство!..

      Шпрот (до «пацанів»). Слухай, Царику! Щуре! А може й справді?.. Матрос вже дрихне. Стопудово!.. Може й справді? Воркута діло каже… Поки доберемося до Матроса, вже й ранок… Га?

      Царик (мнеться). Ну… Не знаю…

      Щур. В принципі… (Починають блищати очі). Тільки домовляємося: Матросу – ні-ні…

      Царик (зважившись). Значить, так… Мені Воркута!

      Щур. Шпроте, ти Сальмонелу?

      Шпрот. Ясна річ. Треба ж за динамо наказать!

      Щур. Ну, у мене вибір невеликий! (Хапає Жанку за руку, тягне до себе). Пішли, красапєта, лавочку вибирати! Пішли-пішли… (Жанка опирається). Пішли, кажу! Не наривайся! (Замахується бити). Не наривайся, кажу!

      Жанка. Ну-ну… Давай!

      Щур. Що то я не врубаюсь? Що, бунт?

      Жанка. А мені не можна…

      Щур. Що-що? Що значить: тобі не можна?

      Шпрот. Та що ти її слухаєш? Дай по харі – і тягни!

      Жанка. Дай! Дай по харі! (Щур заламує Жанці руку. Жанка скрикує). Тільки я на підписці у Хими!

      Щур. Що-о-о?

      Шпрот. Бреше!

      Царик. Стоп! (До Жанки). Чим докажеш?

      Жанка (визивно). Моє діло – попередити. Ви ж закон знаєте… Я що, кончена – підпискою Хими дуркувати?

      Царик. І коли це він за тебе підписався? Вперше чую…

      Жанка. Позавчора.

      Щур. Гонить! Нутром чую…

      Царик. Помовч… (До Жанки). Ну дивись!.. Якщо збрехала, сама знаєш!

      Жанка. Знаю…

      Царик. Усією пацанвою кликувати будемо!

      Жанка (Щуру). Відпусти! (Щур відпускає). То я пішла? (Альці із Воркутою, махаючи ручкою). Па-па, дівчатка! Гарного вам відпочинку!

      Жанка, гордо задерши голову, іде і зникає під аркою.

      Алька і Воркута із заздрістю і водночас із ненавистю дивляться їй услід.

      Щур (по недовгій паузі). Не повезло вам, красапєти! Чи, може, у вас підписка теж?

      Алька і Воркута із понурою приреченістю опускають голови.

      Шпрот. Ну, раз нема підписки – відпрацюєте за себе і за подружечку свою!

      Царик. Негарно вона вчинила. Не по дружбі!

      Воркута. Та пішла вона!..

      Царик. Вона пішла, а ви лишились! Ну, що тут вдієш? Така вже доля ваша… Розчехляйтеся!