Легкий спосіб контролювати алкоголь. Аллен Карр

чому ж я не міг? Я знав, що я – людина дуже сильної волі у всіх інших сферах свого життя. Але моє оточення занадто пасувало саме для такого способу життя. Відвідайте будь-яке із засідань АА, і ви швидко зрозумієте, що більшість членів товариства – успішні та впливові люди або були такими до втрати контролю над споживанням спиртного. Напевно, це одна з причин, чому АА впевнені, що алкоголіки мають вроджені фізичні та психічні вади.

      Пізніше я поясню, чому сила волі в цьому випадку вам допоможе не більше, ніж мусі, яка намагається вирватися із квітки, хоча знання механізму пастки допомогло б їй втекти, поки не стало занадто пізно. І навіть якби сила волі могла допомогти, що б це змінило? Припустимо, що ми неспроможні контролювати споживання алкоголю через брак сили волі. Який сенс рекомендувати використовувати те, чого в нас немає? Хоча така порада повинна вселити в нас надію, але все ж таки вона гірша за безкорисну. Тоді чому ми не викриваємо «експертів», які дають нам такі самі поради? Тому що ми самі віримо у вирішальне значення сили волі. Наша самоповага вже не зовсім адекватна, і ще більш кепсько, якщо інші та навіть ви особисто сприймаєте себе як безвольну медузу.

      Ви ніколи не намагалися покинути пити, вивчаючи перелік негативних наслідків вживання алкоголю? Такий підхід здається цілком логічним, його часто рекомендують, але ви швидко зрозумієте, що поради з подолання тяги до спиртного, які походять від суспільства, включаючи так званих «експертів», насправді тільки ускладнюють справу. Наприклад, згаданий перелік складається з наступних пунктів:

      1. Середня тривалість життя людини, хто п’є забагато спиртного, на 20 років менша, ніж в людини, яка не споживає алкоголю.

      2. У середньому п’яниця за все життя витрачає на алкоголь 100 000 фунтів, або 140 000 доларів.

      3. Алкоголь руйнує мозкові клітини.

      4. Алкоголь – головна причина імпотенції.

      Я не буду продовжувати цей перелік, щоб ви не запідозрили мене у використанні тактики залякування. А це зовсім не так. Я прагну лише показати, що цей перелік тільки збільшує проблему. Він може допомогти вам протистояти спокусі кілька днів, і я не заперечую, що деякі «алкоголіки, що одужують» залишаються тверезими завдяки саме такій техніці. Але вони роблять це не завдяки їй, а всупереч.

      Задача цього списку така: тільки-но ви захотіли випити, ви витягуєте його з кишені, перечитуєте й кажете собі: «Не будь дурнем!» Це допомагає позбутися спокуси. Але тільки ненадовго. Ви покладаєтеся на свою силу волі, і врешті-решт прийде день, коли ваш опір ослабне. Ви піддастеся спокусі та подумаєте: «До біса цей список! Я ХОЧУ ВИПИТИ!» Ви виймаєте аркуш зі списком, але не для того, щоб прочитати його, а щоб порвати на дрібні шматочки.

      Чому ж цей спосіб не діє? Із тієї самої причини, із якої ж і даремна порада лікаря: якщо ми не п’ємо, то не тому, що не повинні цього робити. Подібна порада може спонукати нас захотіти розв’язати проблему, але не допоможе її перебороти. Єдиний вихід – позбутися причин, які змушують