Гаргантюа та Пантагрюель. Франсуа Рабле
Читать онлайн.| Название | Гаргантюа та Пантагрюель |
|---|---|
| Автор произведения | Франсуа Рабле |
| Жанр | Классическая проза |
| Серия | |
| Издательство | Классическая проза |
| Год выпуска | 0 |
| isbn | 978-966-03-5103-5 |
Розділ V
Рацеї під мухою
Потім надумалися підобідати на лоні природи. Де й узялися сулії, окости гуляли, пугари літали, жбани торохкали.
– Сип!
– Передай!
– Не минай!
– Розбавляй!
– Е ні, мені без води! Оце воно, друже!
– Нумо, одним хилом!
– А мені кларету! І щоб стопочка з наспою!
– Заллємо смагу!
– Тепер ти від мене не відчепишся, триклята гарячко!
– Вірите, кумонько, щось не годящий я нині до пиття!
– Вам що, нездужається, серденько?
– А я, щось мені зле.
– Трам-тарарам, побрешімо про вино!
– Я, мов папський мул, п'ю о певній порі.
– Я чисто тобі пріор, у руках ніби Требник, а це плескач із вином.
– Що з'явилося раніше: спрага чи трунки?
– Спрага, бо з якої нетечі невинятка почали кружати?
– Трунки, бо privatio presupponit habitant[14]. Я – клірик.
Foecundi calices quem поп facere disertum?
Хто красномовний не став, піднімаючи спінений келих?[15]
– Ми – невинятка і тнемо коряками без спраги.
– Азм, грішний, без спраги лише починаю, а потім вона приходить сама. Для мене пити – це грати зі спрагою у довгої лози. Я вічний пияк. Для мене вічне життя у вині, а вино – це моє вічне життя.
– Співаймо! Пиймо! Псалмопивці!
– А де ж запропастилася моя посудинка?
– А чого мені жодна душа не підсипає?
– Ви полощете горло, бо дере, чи дерете горло, щоб полоскати?
– Теоретизуй, не теоретизуй, а напрактикуватися можна.
– Не лови ґав!
– Жлукчу, дудлю, ґольґаю, щоб очі не западали.
– Пияк – він невмирака!
– Без узливання я – сухогриб, пиши тоді пропало. Переселиться моя душа, де мокріше. Там, де суш, вона не житець.
– Нумо, підчаші, нових форм творці, з непитущого питущого зліпіть!
– Треба гарненько скропити сі цупкі, сухі хляки!
– Кому вже не п'ється, так не п'ється.
– Вино в жилах грає, у вигрібну яму воно не потрапляє.
– Я ці клишки сьогодні вранці шлямував, залишається тепер їх сприснути.
– Я все в голодний куток пхав!
– Аби мій вексельний папір пив так само, як я, чи вчитали б його кредитори з настанням терміну оплати?
– Рука така невтомна, що й носа хазяїну натовкла.
– Скільки ще влізе, перш ніж назад верне?
– Як отак весь час питати броду, кінська упряж прорветься!
– Це називається пити з джерельця.
– А яка різниця між шийкою і джерельцем?
– Велика, шийка затикається корком, а джерельце чопом.
– Оце сказано!
– Кружали бочку хвацько наші предки.
– Співуни невсип-пущі! Пиймо!
– Оце кишкове
Позбавлення уже передбачає посідання
Горацій – Послання