Гаргантюа та Пантагрюель. Франсуа Рабле

фраза мовою, вигаданою автором.

      164

      Мій синьйоре! Відомо вам, що козиця ніколи не співає з порожньою кишкою: достоту так само і я не зумію розповісти вам про свої блукання, перш ніж дістане звичну поживу бідолашне моє черево, на думку якого мої руки і зуби перестали виконувати свою звичну справу і їх покорчило (італ.).

      165

      Мілорде! Якщо ви такі розумні на голову, як від природи великі на зріст, то повинні мати до мене співчуття, бо природа створила нас усіх рівними, але доля одних піднесла, інших же принизила. Одначе чеснота завжди поневіряється, а люди чеснотливі у зневазі: адже тільки визівнувши духа, людина стає хорошою (спотвор, гельськ.).

      166

      Шановний пане! На всяку напасть – свої ліки, шануватися – ось що важко! Благаю вас, дайте наказ щодо мене; мені треба лише одного: звеліть нагодувати мене досита. А вже потім розпитуйте скільки влізе, хоть за двох: залишитесь удоволені, як Бог погодить (баск.).

      167

      Карпалим – швидкий (грекою).

      168

      Мова, вигадана Рабле.

      169

      Пане! Всі язики, якими я говорю, – християнські. Але мені здається, що, аби я не мовив жодного слова, все ж лахи мої досить красномовно повідали б вам про мою мізерію. Будьте милосердні і дайте мені чогось підживитися (голл.).

      170

      Сеньйоре! Я втомився від цих безконечних балачок. Тому благаю вашу ясновельможність узяти до уваги настанови євангельські, бо вони спонукають вашу ясновельможність чинити відповідно до велінь сумління. А як згаданих настанов не досить, щоб подвигнута вашу ясновельможність до милосердя, благаю вас узяти до уваги милосердя природне, на голос якого ви відгукнетесь, я певен, не менш жваво, ніж на голос розуму. І тут я вмовкаю (еспан.).

      171

      Пане! Навіть у разі, якби я, наче малі діти і твар німа, не говорив жодною мовою, усе ж мій одяг і моя худорба ясно показали б вам, чого я потребую – їдла та питва. Згляньтеся наді мною і звеліть дати мені якоїсь поживи для приборкання люті моєї нестямно гавкучої кишки, подібно до того, як ставлять перед Цербером миску з супом. А ви живіть довго і щасливо (данськ.).

      172

      Евстен – кремезний (грекою).

      173

      Мир тобі, пане мій! Як хочеш зробити добро слузі твоєму, дай мені зараз же хліба, бо сказано: «Позичає Господу в борг той, хто милосердний до бідняка» (іврит).

      174

      Владико мій, найкращий із владик, чому ти не хочеш мене нагодувати? Ти ж бачиш, що я, бідолаха, помираю з голоду, а ти нітрохи мені не співчуваєш і ставиш запитання, що справи не тичаться. Але ж тлумачники і коментатори одностайно твердять, що в тих випадках, коли все саме собою ясно, слова і міркування зайві. Слова конечні лише на те, щоб з'ясувати справу, про яку йдеться, коли та не досить очевидна (грецьк.).

      175

      Мова, вигадана Рабле.

      176

      Уже стільки разів, закликаючи вас усім святим, усіма богами та богинями, я звертався до вас, благаючи, як збереглася у вас бодай крапелина благочестя, прийти на поміч моїй нужді, але ні�