Гаргантюа та Пантагрюель. Франсуа Рабле

небес, зійде на вежу.

      І з волі царственого скакуна

      Стражденник запанує як належить.

      Часи ці протривають, аж допоки

      Прикутий Марс на ланцюгу сидить.

      А потім прийде муж веселоокий,

      Над усіма найкращий миловид.

      Радій же і лови, друзяко, мить,

      Бо тим, що душу віддали вже Богу,

      Даремно за минулим їм жаліть,

      Назад не відшукати їм дороги.

      І зрештою того, хто був із воску,

      Повісити взялись на жакемар.

      А звати паном навіть підголоски

      Тебе не стануть, якщо ти дзвонар.

      Ех, коли б шаблею відбить його удар,

      То зайві стали б хитрі визворотки,

      Тоді зав'язуй без усяких свар

      Всі прикрощі одним кінцем коротким.

      Розділ III

      Як мати Ґарґантюа виношувала його аж одинадцять місяців

      Колись-то з Ґранґузьє був добрий паливода, тоді звичаєм його краю він добре пінної лигав і заїдав смачненько соленим. Для цього він припасав чимало майнцької і бойонської шинки, здобіль вуджених язиків бичачих, а про зиму силу-силенну ковбас, багацько солонини з муштардою, а ще в нього водився провансальський кав'яр і сосиски, але не болонські (він боявся ломбардської отрути), а бігоррські, лонгенайські, бренські і руарзькі.

      Уже в літах одружився він з Ґарґамеллою, мотилькоцького царя донькою, дівчиною показною і гожою, і часто вони творили разом звіра з двома спинами, веселенько човгаючись одне на одному своїм салом, від чого жінка зайшла на доброго сина і носила його аж одинадцять місяців.

      Бачте, носити аж стільки, ба навіть іще більше, жінки цілком здатні, надто як ношено когось небувалого, незвичайного, на кого великі справи чекають. Так, Гомер свідок: дитина, якою зачереватіла від Нептуна німфа, народилася через рік, тобто через дванадцять місяців. Бо (як мовить Авл Ґеллій, lib. III[5]) тривалий цей реченець достоту відповідав Нептуновій величі: Нептунове дитятко лише за такий період і могло остаточно сформуватися. З цього ж таки приводу Юпітер подовжив ніч, проведену з Алкменою, до сорока восьми годин, бо за коротший час він навряд щоби склепав Геркулеса, який очистив світ від страховищ і тиранів.

      Панове давні пантагрюелісти потверджують сказане мною і заявляють, що дитина, сплоджена жінкою через одинадцять місяців по мужевій смерті, не тільки можлива, а й цілком законна:

      Гіппократ, lib. Be alimente,[6]

      Плінній, li. VII, cap. V,[7]

      Плавт, in Cistellaria,[8]

      Марк Веррон у сатирі Духівниця з відповідними посиланнями на Арістотеля,

      Цензорин li. Be die natali,[9]

      Арістотель libr. VII, сарі. III і IV, Be nat. animalium,[10]

      Ґеллій, li. III cap. XVI.[11]

      Сервій у Коментарях до Еклоґ, тлумачачи Верґіліїв вірш:

      Matri longa decern тощо

      Матері довгії десять

      та безліч інших божевільників, чия кількість зросте, як до них прилучити ще й законників: ff. De suis et legit., a також: l. Intestate § 13, і іт in Autent. De restitut. і ea que parit in XI Mense[12]. Нарешті було спроворено з цього приводу посіпацький закон: Gallusff. De lib. et posthu. et l. septimo ff. De stat. homi.[13], і

5

У книзі III (латин.).

6

Кн(ига) Про страву (латин.).

7

Кн(ига) VII, роз(діл) V (латин).

8

Комедія про шкатулку (латин.).

9

Кн(ига) Про день народження (латин.).

10

Кн(ига) VII, роз(діли) III і IV, Про при(роду) тварин (латин.).

11

Кн(ига) III, роз(діл) XVI (латин.).

12

(Диґести), Про своїх і закон(них), з(акон) «Тому, хто не залишив духівниці», параграф 13… Новели про відновл(ення) у правах і про ту, що розроджується на одинадцятому місяці (латин).

13

Ґалл, (Диґести), Про дітей і посмер(тних) спадкоємців і (Диґести), Про стан людей, з(акон) «На сьомому (місяці)» (латин.).