Гаргантюа та Пантагрюель. Франсуа Рабле

Читать онлайн.
Название Гаргантюа та Пантагрюель
Автор произведения Франсуа Рабле
Жанр Классическая проза
Серия
Издательство Классическая проза
Год выпуска 0
isbn 978-966-03-5103-5



Скачать книгу

випивати.

      Добре поснідавши, ішов він до церкви, а за ним у великому коші несено грубезний, у ряднину загорнутий молитовник, вага йому була вкупі зі смальцем на сторінках, клямрами і пергаменом щось із одинадцять квинталів шість фунтів. Вистоював він там від двадцяти шести до тридцяти обідень. Тим часом надходив і хатній священик, у своїй рясі схожий на чубарку, який устигав навиноградитися так, що од нього так і пашіло амбре. Удвох вони відтарабанювали всі літанії, причому в устах священика ці останні вилускувалися так, щоб не зронити на землю жодної бубочки.

      При виході з церкви йому підвозили на бідці з воловим запрягом купу рожанців святого Клавдія, причому кожна пацьорка була завбільшки з голову, і, гуляючи по монастирю, галереях чи садку, він бубонів молитов не менше, як шістнадцять разом узятих схимників.

      Потім він на якісь мізерні півгодини втуплювався у книгу, але, як казав один кумедіянт, душа його була на кухні.

      Набуривши повний уринал, сідав він трапезувати, а що був на вдачу лемеха, то починав із дванадцяти! окостів, задимлених бичачих язиків, ікри, ковбаси та інших перекусок під вино.

      Тим часом четверо служників кидали йому один по одному повні лопати муштарди. Потім він, щоб нирки не підвели, за один дух випивав чимало білого вина. Після чого молодик їв м'ясо, залежно від сезону, їв як не в себе і припиняв їдження тоді, як уже обдимало черево.

      Зате пиття не улягало жодній мірі й жодним законам, бо він казав, що межа і грань для того, хто п'є, настає тоді, як корок його пантофель бучавіє на півфута.

      Розділ XXII

      Ігри Ґарґантюа

      Потім Ґарґантюа, плутаючись язиком, харамаркав хвостик пообідньої молитви, випивав стременного на коні і длубався в зубах кабанячою ногою, не перестаючи весело гомоніти з челяддю. Відтак розстелялося зелене сукно, розкладалося безліч карт, безліч костей і до змія шахівниць. Ґарґантюа гуляв:

      у світки, у бідачку,

      у приму, у харамижку,

      у великий шлем, у не одно двадцять,

      у піль, у тридцять одно,

      у тріумф, у пари і в кепа,

      у пікардійку, у триста,

      у памфиля, у побідаху,

      у сто, у перекинуту карту,

      у неконтентного, у візка,

      у ландскнехта, у триктрак,

      у рогача, у всі столи,

      у говорило-балакало, у відкидні столи,

      у піль, над, жок, фор, у свинку,

      у мар'яж, у сало дерти,

      у гея, у дамки,

      ув опилю, у ціці-баби,

      у робиш те, роби й теє, у примус, секундус,

      у кепа, у вола,

      у язичок, у тісну діру,

      у тарок, у решітку,

      у хто взяв, той програв, у чіт і лишку,

      у ніска, ув орла чи решку,

      у лави, у куницю,

      у храп, у жмикрута,

      у глік, у кулі,

      ув онери, у шевчика,

      у мур-р, у сову,

      у шахи, у зайченя,

      у лиса, у тірлітантен,

      у класи, у порося, паняй,

      у корови, у сороку,

      у білявку, у ріжки,

      у шанс, у гвалтуй-бичка,

      у