Гаргантюа та Пантагрюель. Франсуа Рабле

їхньої квідитативної натури і наділена здатністю відводити всякі ґало і напасті від наших виноградників, чи то пак, не зовсім наших, а навколишніх, бо як ми позбудемося п'янких трунків, то втратимо все, і предківщину, і тямку.

      Як ви моє прохання виконаєте, я зроблю шість п'ядей сосисок і добрі ногавиці, в яких буде рай моїм ногам, інакше ті, хто послав мене, пошиються в дурилюдки. О, далебі, Domine[51] ногавиці – річ незамінна. Et sapiens поп abhorrebit earn.[52]

      Xa! Xa! Ногавиці має не кожен, це я добре знаю по собі! Візьміть до уваги, Domine, що я вісімнадцять днів вигопцьовував цей виступ-приступ. Reddite que sunt Cesaris Cesari et que sunt Dei Deo. Ubi jacet lepus.[53]

      Правду кажучи, Domine, як ви бажаєте повечеряти зі мною in camera, на Бога, charitatis nosfaciemus bonus cherubin. Ego occidi unum porcum, et ego habet bon vino[54]. Але добрий дух винний не породить лихої латини.

      Отож-бо, de parte Dei, date nobis clochas nostra[55]. Послухайте, я вам подарую на пам'ять від нашого факультету Sermones de Utono, utinam[56] ви нам віддали наші дзвони. Vultis etiam pardonos? Per diem, vos habebitis et nihilpoyabitis.[57]

      О пане, Domine, clochidonnaminor nobis![58] Адже це est bonum urbis.[59]

      Їх потребують усі посполу. Якщо вашій кобилиці з них користь, то й нашому факультетові, que comparata estjumentis insipientibus et similis facta est eis, psalmo nescio quo…[60] – це в мене десь занотовано на клаптику, – et est unum bonum Achilles[61]. Кахи, каха, кха!

      Ось зараз я вам доведу, що ви мусите повернути їх! Ego sic argumentor.

      Omnis clocha clochabilis, in clocherio clochando, clochans clochativo clochare facit clochabiliter clochantes. Parisius habet clochas. Ergo gluc.[62]

      Ха-ха-ха! Незле сказано! Достоту, in tertio prime[63], за Darii[64] чи якимось іще.

      Бігме, колись я був мастак розважати, а тепер тільки й знаю, що гнати химери, і нічого мені більше не треба, крім доброго вина та м'якого ліжка. Спину ближче до вогню, пузо ближче до столу і щоб миска була по вінця!

      Ох, Domine, прохаю вас in nomine Patris et Filii et Spiritus Sancti, amen[65], повернути нам дзвони, і хай Господь Бог і наша Пречиста Діва бережуть вас від усякої напасті, qui vivit et regnat per omnia secuta seculorum, amen[66]. Кихи, каха, кихи, каха, кххха!

      Verum епіт vero, quando quidem, dubio procul, edepol, quoniam, ita certe, meus Deus fidus[67], місто без дзвонів – все одно що сліпець без костуряки, віслюк без підхвістя, корова без цимбал. Покіль ви нам їх не повернете, ми будемо волати до вас, як сліпець, який загубив костуряку, верещати, як віслюк без підхвістя, і ревіти, як корова без цимбал.

      Один латинник, який мешкає біля Божого дому, навівши Дурмануса, ні, даруйте, Понтануса, мирянського піїту, висловив хіть, щоб самі дзвони було зроблено з пір'я, а била – з лисячих хвостів, бо в нього від них у мізкові кольки, коли він складає свої поемисті поемки. Але за отії його круть-верть, стук-грюк, лясь-хрясь, тик-мик він у нас тепер єретик, адже ми цих єретиків мов книші бгаємо. А тому, як свідчить свідок-могоричник: Valete et plaudite. Calepinus recensui.[68]

      Розділ XX

      Як софіст забрав свою сукнину і як він позивався з іншими сорбонниками

      Не встиг софіст рацею свою виректи, як Панурґ з Евдемоном розляглися з реготу, аж замалим Богу душу не віддали, – десь так реготав

51

Пане (латин.).

52

І розумний нею не погребує! (Латин.)

53

Оддайте кесареві кесареве, а Боже Богові. Аж ось де собака закопаний (латин).

54

У храмі милосердя, кістка тобі в горло, ми добре під'їмо. Я заколов свинку, знайдеться у мене і добре винце (середньовіч. латина).

55

Бога ради, віддайте нам наші дзвони (середньовіч. латина).

56

Удинині проповіді, аби тільки (середньовіч. латина).

57

Вам треба розгрішення? Далебі, ви його дістанете та ще й дарма (середньовіч. латина).

58

Пане, обдзвонодій нас! (Середньовіч. латина)

59

Здобуток міста (латин).

60

Який уподібнився був до скотини нерозумної і зрівнявся з нею, дивись псалом, не знаю який (латин).

61

Це Ахілл на славу (середньовіч. латина).

62

Я міркую так: усяк дзвін дзвонний, на дзвіниці дзвенючий, дзвонячи дзвонно, дзвоніння викликає у дзвонарів дзвонне. У Парижі є дзвони. Що й треба було довести (середньовіч. латина).

63

За третім модусом першої фігури (латин.).

64

Назва цього модуса.

65

В ім'я Отця і Сина і Духу Святого, амінь (латин.).

66

Його-бо царству не буде кінця-краю, амінь! (Латин.)

67

А проте, оскільки, безперечно, Поллуксом свідчуся, якщо, принаймні, Бог свідок (латин.).

68

Прощавайте і плескайте. Я, Каленіно, посвідкував (латин).