Розбійницькі скарби: Казки про розбійників. Сборник

вони додому, і каже йому лісник:

      – Ти вже можеш бути розбійником.

      І відпускає його лісник. Дає йому хорошого коня, одяг, шаблю, пістолет, нагайку. І золота, скільки він зміг узяти на коня. І з тим поїхав хлопець додому. На той час брати вже збудували собі хати, а стару, батьківську, лишили йому. Обидва брати жили в межу з ним, один з правого боку, а другий – з лівого.

      Розговорилися з ним брати, а він каже:

      – Що буде, браття, то буде, а панщину робити ми не будемо. Я сам не піду і вас не пущу.

      Переночували вони, а на другий день ще від пана ватага і кричить селом:

      – На роботу!

      Прийшов він і до розбійника. І б'є у ворота. Розбійник виходить і каже:

      – Я сам не піду на панщину і братів не пущу.

      А в той час дуже строго було з панщиною. Як він сказав, що не піде, ватага підкликав його до воріт.

      – Що ти за один, що до пана на роботу не хочеш іти та ще й братів не пускаєш?

      – Я – розбійник.

      Ватага хотів його вдарити. А він нічого не каже. Та пішов до хати, взяв нагайку, почепив собі шаблю й пістолет і виходить.

      – Як хочеш жити, то злазь з коня! – крикнув він до ватаги.

      Той чи хотів, чи не хотів, але мусив злазити. Як почав його розбійник маштиганити нагайкою! Б'є його, скільки хоче. Той проситься:

      – Лиши мене! Я піду до пана і скажу йому все, скажу, що ви три на роботу не йдете.

      – Ні, ти скажи, що все село ми на роботу не пускаємо.

      Сідає ватага на коня, ще до пана і каже:

      – У цім селі є розбійник. Він дуже набив мене і каже, що не пустить на панщину ні одного чоловіка з села.

      – Сідай на коня, їдь до нього і по-хорошому з ним поговори, скажи, я просив, щоб він приїхав до мене, – каже пан.

      Поїхав ватага до розбійника і каже йому все це.

      – Їдь, я приїду, – сказав розбійник.

      Той поїхав, а розбійник убрав на себе найкращу одежу, почепив шаблю, пістолет, сів на коня й поїхав до пана. Пан приготував стіл з наїдками й напитками. Сіли вони, пригощаються. Пан і питає його:

      – Скільки ж ти вчився на розбійника?

      – Три роки, – відповідає розбійник.

      – А де ж та школа?

      Розбійник не хоче сказати. Пан його й лишив. І говорить йому:

      – Коли ти розбійник, то вкради у моєї жінки перстень з пальця. Як украдеш, дам тобі третю часть маєтку.

      – Вкраду, – каже розбійник.

      – Коли?

      – Увечері.

      – А як же ти зайдеш до хати, як двері у пані всі на замку? – питає пан.

      – Вікном зайду.

      – Яким вікном?

      – А оцим, – показав розбійник на одне вікно.

      Пішов він додому та скинув добру одежу і вбрав дрантиву. І знову пішов до панського подвір'я. А панські слуги питають:

      – Чого тобі треба?

      – Хочу найнятися до пана на роботу. Я бідний. Лишився без тата й без мами.

      Сказали слуги панові, а він каже:

      – Добре, най іде гуси пасти.

      Прийшли слуги та й кажуть йому:

      – Як хочеш гуси пасти, то пан приймає тебе.

      – Добре.

      Сказали йому, щоб