Загадки природи. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

учений Джек Петтігрю, який сам двічі зустрічався з блукаючими вогнями, серйозно підійшов до питання походження загадкових світлових куль. Петтігрю помітив, що вони іноді можуть змінювати колір – тоді, коли «пританцьовують» над обрієм. Але наблизитися до себе Мін-Мін не давали: вони починали щоразу пересуватися разом із ученим і, врешті-решт, постійно підтримували певну «безпечну відстань». Стараннями педантичного австралійця аналіз зустрічей людей з блукаючими вогнями привів до народження теорії «Тунельного ефекту» чи «Фата-Моргана». Отже, Петтігрю припустив, що світло мандрує в прошарку холодного повітря між поверхнею землі та шаром більш теплого повітря. При цьому світло не розсіюється. Аномальний розподіл показника переломлення призводить до викривлення променів світла. Отже, на думку вченого, Мін-Мін – це міраж. Але чи слід на цьому заспокоюватися? Ні, ні в якому разі.

      Ще один представник загадкового племені блукаючих вогнів – американські вогні Марфи (Західний Техас). Вони часто міняють свій колір і при першій же спробі людини «піти на контакт» просто зникають. Особливий туристичний та науковий бум місцевість, де з’являються вогні Марфи, пережила в 60-х роках минулого століття. Тоді в Західному Техасі побувало безліч експедицій, учасники яких намагалися дослідити незрозуміле явище. Переслідувати блукаючі вогні ентузіасти намагалися навіть верхи на конях та на автомобілі. Однак примарні кулі начебто гралися з людьми, легко втікаючи від погоні і зникаючи в найбільш незручний момент. Зелені, жовті, блакитні, іноді помаранчеві «примари» злітали в небо, зливалися, знову розділялися, падали вниз. Блукаючі вогні то яскраво сяяли, то тьмяніли, розчинялися в темряві і знову починали палати. А час від часу, коли їм набридало сидіти на одному місці, вогняні кулі намагалися поганятися за чиїмсь автомобілем. Щоправда, справа закінчувалася хіба що переляком водія: вогні не виказували агресивності і, супроводивши машину до якогось тільки їм відомого місця, зникали.

      Зрідка над річкою Ріо-Гранде можна побачити, як зливаються в один вогник дві «примари». Причому одна з них зазвичай прибуває з Мексики, а друга – з США. Пілот Сесіл Дунган у цьому районі зустрівся з плямою світла розміром з футбольне поле!

      Велика кількість історій про блукаючі вогні більше схожа на фантастику, і розповідям численних очевидців спеціалісти вірити не поспішають. А як би ви самі сприйняли історію про те, що «примари» переслідують легкові автомобілі, джипи та вантажівки, щоб… спалити їх? А розповіді про водіїв, які зникли невідомо куди, залишивши на місці оплавлені машини? Не більш вірогідними є заяви про те, що частина подорожніх при зустрічі з блукаючими вогнями збожеволіли або впали у стан важкого шоку. Слухаючи такі історії, здається, ніби тебе знайомлять зі сценарієм чергового голлівудського фільму жахів…

      У книзі Ю. М. Брюске «Вогні Марфи» надруковано досить-таки цікаву історію зустрічі з НЛО. Глорія Родрігес у 1981 році перебувала на пункті спостережень у Мітчелл