Загадки природи. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

та гриби або про особливі бактерії на крилах сов. Пальму першості по примітивізму впевнено тримають прихильники ідеї, згідно з якою блукаючі вогні – це габаритні вогні автомашин. Багато уваги відводиться також світінню радіоактивних мінеральних опадів. Однак консервативні англійці продовжують вірити, що «примари» – то метан, який виділяється болотною землею; такий газ і насправді може самозайматися. До речі, останньою версією зацікавилася група місцевих фізиків. Вони перейнялися ідеєю імітувати характеристики блукаючих вогнів. Для цього були створені штучні болота, виділений метан спеціально підпалювали, але… Появи загадкових «примар» спеціалісти так і не дочекалися. Та й пояснювати все специфікою боліт, віддаленими місцями, населеними совами, чи автострадами не доводиться, оскільки болотні вогні все ж не прив’язані виключно до таких місцин.

      Іноді блукаючі вогні переслідують якусь цілком розумну мету. Далеко не завжди «примари» ворожо ставляться до людей. Навпаки, час від часу вони втручаються в їхнє життя, надаючи дуже своєчасну допомогу. Наприклад, у 1977 році в Чехословаччині, на горі Сніжка під час несподіваного снігопаду збилося з маршруту і заблукало подружжя альпіністів. Ситуація була загрозлива: насувалася ніч, температура швидко падала, і на людей чекала смерть від переохолодження. Раптом туристи побачили, як майже поряд з ними з’явилася загадкова куля, від якої йшло тепло і м’яке блакитне світло. «Примара» зависла за кілька метрів над землею й наче на щось сподівалася. Люди чомусь відчули впевненість у тому, що цей вогонь не є небезпечним, і рушили в його бік. Пересуваючись слідом за «примарою», яка добре освітлювала дорогу, подружжя непомітно спустилося на нижні схили гори. Коли ж альпіністи побачили перші будинки міста, вогняна куля покинула їх… Що це було? Подружжя не знає, та дорогу їм показував не «метан, що самозайнявся»…

      На Камчатці, Курильських та Японських островах загадкові вогні – також не дивина. Однак вогні, що їх назвали Курильськими, виявилися аж ніяк не мирними. Вони, звичайно, створюють прегарний ефект зеленкуватого світіння нічного неба (гігантські сяючі овали іноді сягають 400 метрів завширшки, й від них далеко вгору йдуть стовпи світла), але водночас утворюють перешкоди, порушуючи роботу радіозв’язку та спеціальних пристроїв. Крім того, у зоні дії «примар» відмовляються працювати корабельні прилади й навіть компаси! А нафтоналивні танкери часто потрапляють під дуже сильні електричні розряди. Тож Курильські вогні являють собою цілком реальну загрозу для пасажирів та моряків. Менш неприємними, утім, такими, що вражають, є такі ефекти присутності блукаючих вогнів, як потріскування людського волосся, світіння деяких предметів чи наявність довгих іскор, які вилітають з шовку. Сьогодні вчені вважають, що Курильське світло є одразу двома природними явищами, одне з яких спостеріга-ється на поверхні моря, а друге – високо в стратосфері. Найчастіше поява «примар» пов’язується з вулканічною діяльністю в регіоні,