Рок-н-рол, стакан, кохання. Валентин Терлецький

квартири. У багажнику авто приємно товстіє альтернативний мішок з наколядованими в батьків подарунками.

      Дід Мороз, вже не виймаючи з рота цигарку, ввалюється до теплої оселі, одразу масно обіймає розчервонілу господиню, з-під халатика якої визирають ще доволі пружні груденята, плескає по щоці маленьку дівчинку, що в очікуванні подарунків починає гугнявити якусь скоромовку, і, вже вільно орієнтуючись в однаковому дизайні совкових квартир, безпомилково прямує до зали, де зручно вмощується за столом. Господар старається пригостити Діда якнайщедріше, але Дід трохи втомився, тому одразу підставляє під стіл наготовану торбину для святкових трофеїв.

      На передостанній адресі стається прикра пригода. Дід, переступивши поріг, чомусь одразу всідається на підлогу і починає говорити компліменти рожевощокому хлопчикові, котрий настирливо намагається смикнути Мороза за бороду. Та хлопчик неочікувано заходиться голосними риданнями і зі словами «я не хлопчик, я – дівчинка!» біжить ховатися під диваном. Дід хоче вибачитися, але цьому заважає борода, що якраз сповзла на спину.

      Якось залагодивши конфлікт, Снігурка наказує водієві щодуху гнати до останньої адреси, де дітки, напевно, вже й позасинали в очікуванні новорічних гостей. Та на мосту «запорожець» раптом гальмують даїшники. Водій щось довго їм пояснює, а потім якось рвучко всідається на своє місце і випалює лише єдине: «Зараз буде погоня. Я вас завезу в той двір, і ви негайно тікайте в будинок… У мене немає з собою ані документів, ані посвідчення». Діда вже неможливо стримати від істеричного сміху – він регоче на задньому сидінні, спостерігаючи у вікні справжню погоню з мигалками і сиренами.

      Біля останньої на сьогодні адреси ваше авто зупиняється, але вийти з машини ви не встигаєте: «запорожець» одразу оточують ментівські «УАЗики». Вашого водія кидають на капот однієї з машин, а вас зі Снігуркою кладуть прямо на сніг. Ти продовжуєш голосно реготати, за що твій охоронець постійно длубає тебе чоботом у живіт. Врешті, вашого водія у наручниках запихають до «УАЗика», за кермо «запорожця» сідає жирний мент, а ви залишаєтеся лежати на снігу – самі у темряві підворіття. Зараз ти жалкуєш лише про одне – разом з арештованим «запорожцем» до рук ментів потрапила вже просто непідйомна наколядована торба.

      Шкутильгаючи і стогнучи, ви дістаєтеся, нарешті, до останньої квартири, де, на щастя, мешкають друзі Інни. Після емоційних розповідей про ваші пригоди Снігурку вкладають спати, а Дід Мороз героїчно вирішує добиратися до себе додому. У трамваї він ще голосно співає народних пісень і поздоровляє з Новим роком усіх пасажирів, котрі просто у дитячому захваті від того, що разом з ними у громадському транспорті подорожує справжній Дід Мороз.

      Огірок у кишені

      Стоїш в університетському даблі, куриш. Друге січня, похмілля. До туалету ввалюються якісь веселі студенти. Один з них – здоровенний патлатий хлопчина – виймає почату пляшку горілки. Розливають. «Будеш?» – питає у тебе здоровань. «Буду», – відповідаєш.