Інстинкт убивці. Карін Слотер

тих аеропортах. «Відчуття, що божеволієш, – подумала вона. – Найстрашніший день у житті будь-якого батька чи матері». Вона потай глянула на Вілла. На його обличчі вже був звичний кам’яний вираз.

      – Вони повідомили щось нове?

      Він похитав головою.

      – В Адама тут немає машини. Він в Атланті був двічі. Вперше прилетів з батьком на зустріч першокурсників, побув три дні й полетів назад. Обоє батьків привозили його два тижні тому, щоб допомогти поселитися в гуртожитку.

      – З Ореґону? – здивовано спитала вона. – Це ж скільки днів вони їхали?

      – Мати сказала, тиждень, але вони дорогою робили зупинки, щоб подивитися те й се. Очевидно, люблять відпочивати на лоні природи.

      – Це пояснює, чому в нього в кімнаті я знайшла туристичні журнали, – сказала Фейт, а сама подумала, що радше переріже собі вени, ніж поїде на машині через усю Америку. А якщо взяти з собою в поїздку Джеремі, то хтось точно когось уб’є чи накладе на себе руки. – Отже, загалом він був у Атланті чотирнадцять днів.

      – Точно, – кивнув Вілл. – І вони ніколи не чули ні про Кайлу Александер, ні про Емму Кампано. Наскільки їм відомо, Адам ні з ким не зустрічався. Вдома у нього була дівчина, та вона торік переїхала в Нью-Йорк. Якась танцівниця. Розійшлися вони за взаємною згодою, і відтоді він зустрічався потроху з різними дівчатами, та нічого серйозного не було. Вони гадки не мають, звідки взялася у нього в гаманці Еммина фотографія. – Вілл потер підборіддя, пальці намацали тонку лінію шраму. – Мати сказала, що минулого тижня в нього вкрали ноутбук. Вони повідомили про це охорону студмістечка, проте вона думає, що їхню заяву не сприйняли серйозно.

      Фейт зрозуміла, що зараз її черга робити хід. Вона розповіла про Ґейба і Томмі, про дівчину, яка, можливо, навчалася у Вестфілді. Поки розказувала, подумала, що може зізнатися в тому, як випхала плечем Томмі у коридор. Також доповіла про коментарі Віктора Мартінеса, хоча ганебні моменти випустила, щоб зберегти власну гідність.

      Але Вілл не насварив її за напад і побиття Елбертсона. Натомість спитав:

      – Скільки в Бакгеді барів? Штук п’ятдесят набереться?

      – Щонайменше.

      – Мені здається, варто обдзвонити їх, може, знайдемо її. Не хотілося б це казати, але на цей момент дівчина, яка могла вчитися в тій самій школі, що й Емма та Кайла, і зустрічається з другом Адама, – це наша єдина зачіпка.

      Говорити вголос про очевидне потреби не було: з кожною годиною, що минала, знайти вбивцю ставало дедалі важче і шанси побачити Емму живою танули на очах.

      Вілл почав набирати номер на мобільному.

      – Хтось дзвонив, поки я розмовляв з батьками, – пояснив він. – Напишіть про інцидент із Елбертсоном у звіті й забудьте про нього. У нас зараз є серйозніші проблеми.

      Поки він прослуховував повідомлення, біля них зупинився кремовий седан «лексус». За кермом Фейт побачила Аманду Ваґнер. Напевно, то вона