Кращі твори (збірник). Леся Українка

стоїть Бахчисарай.

      Шле місяць з неба промені злотисті,

      Блищать, мов срібні, білі стіни в місті,

      Спить ціле місто, мов заклятий край.

      Скрізь мінарети й дерева сріблисті

      Мов стережуть сей тихий сонний рай;

      У темряві та в винограднім листі

      Таємно плеще тихий водограй.

      Повітря дише чарівним спокоєм,

      Над сонним містом легкокрилим роєм

      Витають красні мрії, давні сни.

      І верховіттям тонкії тополі

      Кивають стиха, шепотять поволі,

      Про давні часи згадують вони…

Бахчисарайський дворець

      Хоч не зруйнована – руїна ся будова,

      З усіх кутків тут пустка вигляда.

      Здається, тільки що промчалась тут біда,

      Мов хуртовина грізная, раптова.

      Тут водограїв ледве чутна мова, –

      Журливо, тихо гомонить вода, –

      Немов сльозами, краплями спада;

      Себе оплакує оселя ся чудова.

      Стоять з гарему звалища сумні,

      Садок і башта; тут в колишні дні

      Вродливі бранки вроду марнували.

      Колись тут сила і неволя панували,

      Та сила зникла, все лежить в руїні, –

      Неволя й досі править в сій країні!

Бахчисарайська гробниця

      Палкого сонця промені ворожі

      На кладовище сиплються, мов стріли,

      На те каміння, що вкрива могили,

      Де правовірні сплять, піддані божі.

      Ні квітів, ні дерев, ні огорожі…

      І серед пустки, наче на сторожі,

      Стоїть гробниця. Ті, що в ній спочили,

      Навіки в ній своє імення скрили.

      З чужого краю тут співці бували

      І тіні бранки любої шукали, –

      Витає ж тута інша тінь, кривава:

      Ні, тута не лежить краса гарема,

      Марія смутна чи палка Зарема, –

      Тут спочива бахчисарайська слава!

      Сім струн

(Посвята дядькові Михайлові)Do (Гімн. Сrave[18])

      До тебе, Україно, наша бездольная мати,

      Струна моя перша озветься.

      І буде струна урочисто і тихо лунати,

      І пісня від серця поллється.

      По світі широкому буде та пісня літати,

      А з нею надія кохана

      Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,

      Де схована доля незнана?

      І, може, зустрінеться пісня моя самотная

      У світі з пташками-піснями,

      То швидко полине тоді тая гучная зграя

      Далеко шляхами-тернами.

      Полине за синєє море, полине за гори,

      Літатиме в чистому полю,

      Здійметься високо-високо в небесні простори

      І, може, спітка тую долю.

      І, може, тоді завітає та доля жадана

      До нашої рідної хати,

      До тебе, моя ти Україно мила, кохана,

      Моя безталанная мати!

Re (Пісня. Brioso[19])

      Реве-гуде негодонька,

      Негодоньки не боюся,

      Хоч на мене

18

Урочисто (італ.).

19

Весело (італ.).