Название | Князь-варвар |
---|---|
Автор произведения | Ігор Макарук |
Жанр | Историческая литература |
Серия | Історія України в романах |
Издательство | Историческая литература |
Год выпуска | 2015 |
isbn | 978-966-03-7303-7 |
– Як наша мама Ладомира, так? – раптом озвався несміливим голоском Добромир.
Святовид від несподіванки запнувся на півслові, поглянувши спочатку на малюка, який щирими оченятами дивився на нього. Тоді перевів погляд на старого боярина, який, скривившись, повертів головою. Видно було, що почуті дитячі слова причинили йому душевного болю.
– Так, – кивнув головою Святовид, швидко міркуючи, як вийти із непростої ситуації розповіді про Велику Матір, коли перед тобою сидить двоє малюків, які не знали рідної материнської любові, а отримували її від чужинки Ладомири, яка замінила кровну матір.
Не ставши заглиблюватися у деталі розповіді, щоб не порівнювати Ладомиру із Великою Праматір’ю, Святовид вирішив пропустити детальний опис Слави, знову зиркнувши на свого батька. Той продовжував сидіти на своєму місці, похитуючи головою.
– «Роде Великий, – промовила Слава, – я бажаю йти на Землю». «Іди», – відповів їй Творець. Ось так на Землі з’явилася Перша Жінка, яка стала матір’ю Перших людей на Землі.
– А як з’явилися перші чоловіки? – із дитячою наївною цікавістю запитав Переслав.
– Зараз розповім, – радо промовив волхв, переходячи на іншу тему розповіді. – Після того, як пішла Слава на Землю, звернувся Сокіл-Род до Білобога: «Сину мій, пірни на дно Священного озера і підійми звідти єдиного каменя, що там лежить». Після того як Білобог виконав прохання Творця, той знову до нього звернувся: «Ось з цього прегарного каменю витеши Чоловіка за подобою своєю». Почав Білобог виконувати свою чергову працю, витесувати великого Богатиря, а Сокіл спостерігав за його творінням і підказував, як творити ту чи іншу частину тіла. Коли Білобог закінчив свою працю, то перед ними постала могутня постать Чоловіка. Сокіл поглянув на творіння Білобога і, сказавши: «Це є Сила», вдихнув життя у вуста Велетня. І враз той ожив, озирнувся навколо й мовив: «Як я довго спав». «Так, ти спав цілу вічність, – промовив до Велетня Творець, – але тепер ти отримав життя. Ось перед тобою Земля, ти маєш спуститися на неї, щоб жити