Сині етюди. Микола Хвильовий

Полтави.

      15

      Читав десь.

      16

      За сорок верст Кочубеївка була.

      17

      Це вілла.

      18

      Їй спати хочеться.

      19

      Позривали ягоди.

      20

      Кров і яблука, революція і кров…

      21

      Мабуть, і в колонії.

      22

      Що увірвалась струна.

      23

      Бувшого… тепер усі бувші і все бувше, і в цім глибінь вечірньої мислі…

      24

      Паски святили.

      25

      Для того: розкрити природу типа.

      26

      Зимою стара шинеля.

      27

      Для баришень скандал!

      28

      «Кирпик!» – казали й так, поза очі тільки.

      29

      Ім'ярек.

      30

      Це товариш Жучок.

      31

      Без автора.

      32

      Тоді – в дикім степу.

      33

      Добивали.

      34

      В печінках сидить!

      35

      Це, звичайно, не вголос.

      36

      Не всіх.

      37

      З нами іноді бувало навіть дурно.

      38

      Ленін сказав.

      39

      Це до мене, Микола Хвильовий.

      40

      Глухе слово, а от гаптувати – вишивати золотом або сріблом – це яскраво.

      41

      Швайцарія.

      42

      Проходили дні – холодні й теплі, близькі, далекі… люди однакові, люди різні.

      43

      Або: дух творчости, дух руйнування.

      44

      Це не Америка, але істина, здорова логіка.

      45

      Зелене баговиння в громовицю глибоко сидить у воді, і йому не страшно.

      46

      Заводська молодь у футбол і лявн-теніс грає.

      47

      Як треба.

      48

      Більш не було.

      49

      Енергійно.

      50

      Я думаю про кінець етюду. Як жили інші – про це в другий раз.

      51

      Знову був трактир.

      52

      Завтра.

      53

      Юрко.

      54

      Я зупинився на найцікавішому місці. Правда? І як ви думаєте, чи не час мені плюнути й почати нову новелу? Час, певно, час. Отже останнє зусилля!

      55

      Ляжу на твоє тьмяне лоно, мій коханий, невідомий обрію!..