Буквар миру. Книга для сімейного читання. Григорий Сковорода

Читать онлайн.
Название Буквар миру. Книга для сімейного читання
Автор произведения Григорий Сковорода
Жанр Философия
Серия
Издательство Философия
Год выпуска 2015
isbn 978-966-14-9964-4,978-966-14-9255-3



Скачать книгу

що я навчалася в Парижі? Чи ж тобі збагнути те, що кажуть учені: «Мистецтво вдосконалює природу»?[13] А ти де вчився і в кого?

      – Матінко! Якщо вас учив славетний патер Пітекс,[14] то мене навчив єдиний наш Отець небесний, давши мені до цього сродність, а сродність – охоту, охота – знання і звичку. Може, саме тому моя справа не смішна, а похвальна.

      Діана, не стерпівши, хотіла було хвицонути Собаку, але той пішов собі геть.

Сила.

      Без природи – як без дороги. Чим далі йдеш, тим більше блукаєш. Природа є вічним джерелом охоти. Ця воля (за прислів’ям) гірша за всяку неволю. Вона спонукує до частого досвіду. А досвід – батько мистецтва, знання і звички. Звідси народилися всі науки, і книги, і ремесла. Ця головна і єдина вчителька вірно вчить птаха літати, а рибу плавати. Премудре ходить в Україні прислів’я: «Без Бога ні до порога, а з ним хоч за море».

      Бог, природа й Мінерва[15] – це одне й те саме. Як збуяла сіль без смаку, як квіт без природного свого духу, а око без зіниці, так несродна справа завжди позбавлена чогось таємного. Але це таємне є тим головним, що називається по-грецькому: «то препон», тобто ліпота, чи краса, – і не вона залежить від науки, а наука від неї. Пані Діана, як занадто навчена, та не надто тямуща тварина, зволила казати: «Мистецтво вдосконалює природу». Але коли нема сродності, тоді скажи, будь ласка, що може привести в довершеність навчання? Приводити в довершеність є те саме, що і в закінченість. Адже кінець, як у кільці, завжди перебуває при своєму початку й залежить від нього, як плід від свого насіння. Отже, світлиця без початку й основи покрівлею своєю з вінчиком не увінчається.

      Байка 19

      Кажан і двоє пташенят, Горлицине й Голубине

      Чималий підземний звір на ім’я Великий Кріт написав солодкомовного листа до звірів, що жили на землі, та до повітряних птахів. А його сила була така: «Дивуюсь я вашому марновірству! Воно знайшло у світі те, чого ніколи ніде нема та й не бувало. Хто вам навіяв ту дурницю, наче є на світі якесь там сонце? Його в зібраннях ваших прославляють, воно верховодить у справах, вершить кінці, красить життя, оживляє твориво, просвічує темряву, ллє світло, оновлює час. Який час? На світі є одна лиш пітьма, отже, один і час, а бути іншому часові – це дурниця, нісенітниця, небилиця… І оця одна ваша дурість є плодючою матір’ю всіх інших дуростей. Скрізь у вас брешуть: світло, день, вік, промінь, блискавка, райдуга, істина. А найсмішніше те, що ви шануєте химеру, звану Оком,[16] ніби воно є дзеркало світу, прихисток світла, вмістилище радості, двері істини… От варварство! Любі мої друзі! Не будьте простаками, скиньте ярмо марновірства, не вірте нічому, поки не візьмете в кулак. Повірте мені: не в тому життя, щоб бачити, а в тому, щоб мацати. Від 18 дня квітня 1774 року. З підземного світу. N. N.».

      Цей лист сподобався багатьом звірям і птахам, наприклад Сові, Дрімлюзі, Сичеві, Одудові, Шуліці, Пугачеві, крім Орла й Сокола. А більше за всіх пливко розводився про цей високородний догмат Кажан, який, побачивши Горлициного й Голубиного синів, намагався ощасливити



<p>13</p>

Ця думка походить із другої книги Аристотелевої «Фізики» (199а16 – 17).

<p>14</p>

Слово грецьке. Означає мавпу, високого роду та зросту (прим. автора).

<p>15</p>

Мінерва – римська богиня мудрості.

<p>16</p>

Ідеться про Всевидяще Око, тобто про Бога.