Буквар миру. Книга для сімейного читання. Григорий Сковорода

Читать онлайн.
Название Буквар миру. Книга для сімейного читання
Автор произведения Григорий Сковорода
Жанр Философия
Серия
Издательство Философия
Год выпуска 2015
isbn 978-966-14-9964-4,978-966-14-9255-3



Скачать книгу

то за всіма правилами здорового глузду…».

      – Не те ви рахували, пане Воле! – перебила його промову Мурашка. – Начепіть окуляри та киньте на рахівницю видатки проти прибутків…

      Справа зайшла в суперечку, і її перенесли у вищий суд.

Сила.

      Не мале те, чого для потреб вистачає. А достатність і багатство – одне й те саме.

      Байка 10

      Дві Курки

      Трапилося якось дикій Курці залетіти до свійської.

      – Як ти там, сестрице, у лісах живеш? – спитала домашня.

      – Так, як і інші лісові птахи, – відповіла дика. – Той же Бог, який годує зграю диких голубів, і мене живить.

      – Так вони ж і літати добре вміють, – мовила хазяйка.

      – Твоя правда, – сказала дика, – і я по тому ж самому повітрю літаю й задоволена крилами, що дав мені Бог…

      – А от цьому вже, сестрице, я ніколи не повірю, – сказала до-мосідка, – бо я сама можу перелетіти хіба що он до того сараю.

      – Не перечу, – відповіла дика, – але й на те, голубонько моя, зважте, що ви з малих літ, як тільки народились, зволите у дворі гній розгрібати, а я день у день вправляюсь у літанні.

Сила.

      Багато хто, коли сам чогось зробити не в змозі, й іншим у тому віри не йме. Безліч є таких, які, розніжившись, розучились ходити пішки. З цього видно, що як практика без сродності марна, так і сродність стверджується працьовитістю. Навіщо знати, як робиться справа, коли ти до неї не звик? Пізнати не важко, важко звикнути. Наука і звичка – одне й те саме. Вона живе не в знанні, а в діянні. Знання без діла – це мука, і діло без природи теж. Ось чим різняться знання й наука!

      Байка 11

      Вітер і Філософ

      – О, щоб тебе чорт узяв, клятий!..

      – За що ж ти мене так лаєш, пане Філософе? – спитав Вітер.

      – А за те, – відповів мудрець, – що як тільки я відчинив вікно, щоб викинути геть лушпиння часнику, ти так війнув триклятим твоїм вихором, що все назад по всьому столу й по всій світлиці розкидав! Та ще й останню чарку з вином перекинув і розбив; не кажу вже про те, що, здувши з папірця тютюн, увесь таріль зі стравою, яку я після праці хотів був спожити, геть засмітив!..

      – Та чи знаєш ти, – каже Вітер, – хто я такий?

      – Щоб я тебе та не знав? – аж скрикнув Філософ. – Нехай про тебе мужики міркують! А я, після небесних планет, тебе своєю увагою не вшаную. Ти – одна лиш порожня тінь…

      – А коли я тінь, – каже Вітер, – то є при мені й тіло. Твоя правда, я тінь, а невидима в мені Божа сила є моїм справжнім тілом. І як же мені не віяти, коли мене рухає спільний наш Творець і невидиме всеосяжне єство?

      – Знаю, – сказав Філософ, – що в тобі є неповинне єство, бо ти вітер…

      – І я знаю, – мовив Вітер, – що в тобі стільки ж розуму, скільки в отих двох мужичках, з яких один, нагнувшись, задер одяг і привітав мене заднім місцем за те, що я роздував пшеницю, коли він її віяв, а другий зробив той самий комплімент тоді, як я йому не давав вивершити копицю сіна. І ти гідний бути в них головою.

Сила.

      Хто на погодучи на врожай сердиться, той заміряється на самого Бога-Творця.

      Байка