Буквар миру. Книга для сімейного читання. Григорий Сковорода

той вірно служить державцеві, хто пробує вивідати його таємниці, а той, хто старанно виконує його волю.

      Ця вічна Божа Премудрість у всіх віках і народах ані на мить не змовкає; вона є не що інше, як повсюдного Божого єства невидиме лице й живе слово, що таємно лунає в душі кожного з нас. Але ми не хочемо дослухáтися до Її порад, – хто через брак слуху, а переважно через нашу нещасну впертість, що походить від кепського виховання.

      Дослухáлися до цього вічного голосу ті премудрі люди, що їх стародавні юдеї назвали пророками, – ось хто виконував Її волю так пильно, як тільки міг.

      Вона – початок і кінець усіх пророцьких книг. Усе в них написано від Неї, через Неї і задля Неї.

      Тому-то Вона й має так багато імен. Вона зветься: Образ Божий, Слава, Світло, Слово, Порада, Воскресіння, Життя, Путь, Правда, Мир, Доля, Оправдання, Благодать, Істина, Сила Божа, Ім’я Боже, Воля Божа, Камінь Віри, Царство Боже тощо. А найперші християни назвали Її Христом, тобто Царем. Це тому, що тільки одна Вона веде і до вічного, і до проминального щастя всі держави, всі громади й кожного зокрема […]

      Провидів був Авраам Її найблаженніше світло й, на Ній утвердившись, став справедливим з усім своїм родом, а з підданцями – щасливим. Та Вона й до Авраама завжди жила у своїх любителів. А Мойсей, немовби знявши план із цього незримого Божого образу, накреслив його найпотрібнішими лініями просто й грубо, а потім заснував згідно з ним юдейську громаду – щасливу й переможну. За тодішнім звичаєм він написав його на кам’яних скрижалях і зробив так, що невидима Божа Премудрість, ніби видимий і тлінний чоловік, промовляє до всіх нас людським голосом.

      Він поділив цю мову на десять частин, чи пунктів, тому вона й названа декалогом.[53]

      Глава 5

      Про декалог

І.«Я Господь бог твій… нехай не буде тобі богів інших…».

      Ясніше сказати так:

      Я основа твого щастя і світло розуму! Стережись, щоб ти не заснував свого життя на інших порадах, штуках і вигадках, хоч би вони походили навіть з ангельських умів. Довірся мені безоглядно. Коли ж, поминувши мене, заложиш вік свій на іншій премудрості, то вона тобі буде й богом, але не справжнім; тому й щастя твоє буде схоже на фальшиву монету.

II.«Не сотвори собі кумира»…

      А ще більше, ніж на нікчемному камінні, не велю тобі зводити дім на видимому. Все видиме – плоть, а всяка плоть – пісок, хоч би вона й народилась під небесами. Кумир – це все, що видиме.

III.«Не призивай імення»…

      Гляди ж найперше: не впади в рів безумства, гадаючи, що на світі нема нічого, крім видимого, а ім’я Бог – порожнє. Саме в цій безодні живуть криві присяги, лицемірства, обмани, лукавства, зради й усі страховища таємних і явних гидот. А замість того запиши собі на серці, що скрізь і завжди є таємний Божий суд, готовий на всякому місці незримо палити й сікти твою невидиму частину, не минаючи й крихти, за всі ті діла, слова й думки, в яких немає Мене.

IV.«Пам’ятай день суботній»…

      Не

53

Див.: Вихід 20:1 – 17.