Мільйон на трьох. Сергій Радкевич

такі жарти тобі доведеться дорого заплатити.

      – Будь-ласка, повернися до мене спиною. – ввічливо попросив Лесик, так ніби й не почув слів свого кредитора.

      Сєдаков чемно виконав цей наказ і знову попередив:

      – Тобі такі витівки дорого обійдуться. Ти геть чисто здурів. Ти хоч усвідомлюєш що ти робиш?

      – Ану закрий пельку. Я тут в хаті господар. – заявив раптово змужнілий господар помешкання і після паузи додав. – Слухай мене уважно. За борг не хвилюйся – я тобі віддам усе до копієчки. Коли у мене з’являться гроші, тоді й віддам.

      – Лічильник включений. Набіжать серйозні відсотки. – Сєдаков хоч і знаходився під прицілом, але невпинно продовжував рахувати свої прибутки. Злегка оглядаючись, він зміряв поглядом свого бунтівного боржника.

      – Ти отримаєш дві тисячі доларів. Ні копійки більше, ні копійки менше. Будеш смикатися – запущу кулю у твою лису довбеньку. І прохання – мене не турбувати. Коли у мене з’являться гроші, я відразу ж дамся чути. А тепер забирайся геть звідси.

      – Лесику, ти при своєму розумі?

      – Тобі для прискорення кулю в задницю пустити чи ти сам виметешся з моєї хати?

      – Ну добре, я піду. Але май на увазі…

      – Це ти май на увазі – я тобі не хлопчик для биття. Пальцем тобі торкнутися до мене не вдасться. І спроб не роби виловлювати мене десь на вулиці. Бо пристрелю з ходу. А гроші – як тільки з’явиться можливість, поверну. Можливо за місяць поверну, а якщо будеш чемним і не надокучатимеш, тоді може й швидше. Ти все зрозумів?

      – Зрозумів. І що далі, гангстер хреновий?

      – А далі вимітайся звідси.

      – Ну тоді все, до побачення. – Сєдаков повільно з піднятими вгору руками почав сунутися до виходу. Біля порогу озирнувся, блимнувши злими іскрами своїх очей, що ледь виднілися з поміж насуплених брів.

      – Чого дивишся? Відкривай двері і вали чимдуж. – Лесик все ще тримав пістолет націленим на свого кредитора.

      Сєдаков опустив одну руку, з недовірою поглядаючи на озброєного хлопця, намацав ручку дверей, обережно відчинив їх і переступив поріг.

      Тільки аж тепер Лесик полегшено зітхнув. Розмовляти по-іншому з такими бандюковичами, мабуть, не можна.

      Як тільки-но двері за Сєдаковим зачинилися, господар помешкання кинувся, щоб зачинити їх на замок. Не встиг Петро рукою доторкнутися до ключа, як у цю мить він отримав потужний удар.

      Двері відчинялися не на зовні, а на внутрішню частину квартири. Цим, власне, Сєдаков і вирішив скористатися. Відчуваючи, що боржник підійшов до дверей, він різко з усієї сили як гепнув ними… В очах Лесика аж заіскрило. Але цього було мало. Олексій потягнув двері на себе, а потім ними здійснив іще один різкий удар. Лесик випустив зброю з рук, а сам похитнувся, втрачаючи рівновагу. Пістолет хлюпнувся на підлогу. Згодом слідом за «макаровим» туди ж повалився і Лесик.

      Сєдаков тільки тепер зміг проявити усю свою лють. Наче хижий звір, він миттю стрибнув на жертву і, присівши, почав гамселити кулаками Лесика у живіт.

      На