Історія України очима письменників. Сборник

[39] схильні до Відради.

      – Тепер ти розумієш, чому тієї ночі я не розповів варягам про неї? Розумієш, чому наказав божим служителям будь-що вберегти цю жінку, коли розлючений натовп з дрюччям і сулицями кинувся до княжої оселі?

      – Так, тепер усі волхви по достоїнству оцінили твою мудру передбачливість.

      – Отож бо… А тепер візьми ось це.

      Лютень закатав догори лівий рукав сорочки, зняв із зап'ястка простенький браслет, виготовлений з нашитих на бичачу шкіру дубових дощечок, поцяткованих Перуновими знаками – блискавками, і простягнув Дрожкові зі словами:

      – Це передаси Відраді для майбутньої дитини. А тепер вези її у землю древлянську. Там сховайтеся й живіть тихенько, доки я не підкажу, що робити надалі. І ще…

      Він на мить замислився і спитав:

      – А повитуха не сказала часом, хто у Відради народиться – хлопчик чи дівчинка?

      – Про це ще зарано говорити, Лютню. Але коли вона народить, я неодмінно повідомлю про це.

      – Ну що ж, Дрожку…

      Перунів охоронець хлопнув його по плечу.

      – Що ж, нехай руські боги благословлять вашу дорогу і приберуть усі перешкоди з вашого шляху. Все, час вирушати!

      Колишній Волосів служитель кивнув, потім пішов до спутаних конів і тихо наказав колишній княжій коханці збиратися в путь. За кілька хвилин кінські копита зацокотіли битим шляхом, який простягався уздовж берега Почайни. Лютень же мовчки дивився на подорожніх, доки їхні обриси не зникли за далеким березовим гайком, а потім неспішно повернувся до Перунового капища.

      Він зробив усе, що тільки міг зробити. Подальша доля і Києва-міста, і всієї Руської землі залежали тільки від прихильності прадавніх богів.

      19 січня – 17 лютого 2013 p.,

      Київ

      950 p

      Галина Вдовиченко

      Галина Вдовиченко (нар. 1959 р. на Кольському півострові) – українська журналістка та письменниця, заступник головного редактора львівської газети «Високий замок», лауреат премії «Коронація слова».

      Галина Вдовиченко дебютувала у 2008 році – з романом «Пів'яблука». Перший тираж книжки розійшовся протягом місяця. Другий роман Галини Вдовиченко «Замок Гербуртів» отримав першу премію у номінації «Романи» на конкурсі «Коронація слова – 2009», вийшов у світ під назвою «Тамдевін». Авторка романів «Хто такий Ігор?», «Бора» (короткий список Літературної премії Бі-бі-сі-2011), «Купальниця», а також дитячих казкових повістей «Шишкові миші» та «Ліга непарних шкарпеток».

      Княгиня та вогняна саламандра

      Київ, початок 50-х років X століття

      От враже кодло! Вкусила!

      Зуби дрібні, гострі, чисто тобі куниця – вчепилася, не відірвати. Кров з мізинця, з прокушеної долоні миттю порскнула, зацебеніла, скапуючи на кам'яну долівку. Не так від болю, як від несподіванки скрикнула Ольга. Закривавленою рукою тріпонула щосили, визволяючись з живої пастки, та й навідліг: мах! По обличчю дикунки іскоростенської: схаменися, стерво мале! Куди свій писок пхаєш,