Історія України очима письменників. Сборник

показати власні груди – бо запевняю, родимка там є. Здається, доказів вистачить, еге ж?…

      Натовп замовк, проте сулиці в руках божих охоронців все ще здіймалися над головами. І знову зареготав варяг:

      – Ну що ж, склавини, буде вам і третій доказ! Якщо хтось іще пам'ятає давні часи, коли Осколд тільки-но почав правити на вашій землі, той підтвердить: князь зберігав вірність прадавнім богам склавинської землі! Але той Осколд, який повернувся до Києва-міста з-під стін Константинополя, чомусь приніс із собою новувіру Чому саме, склавини?! Хтось замислювався над цим?! Поясніть-но мені це, будьте ласкаві!!!

      Натовп мовчав.

      – Що, склавини, не можете пояснити?… Овва, як прикро!!!

      Хельґ Орвард знову голосно зареготав, а насміявшись досхочу, мовив глузливо:

      – Ну що ж, тоді я вам поясню. Осколд втратив віру у склавинських богів тому, що ганьба всіх вікінгів – боягуз Хьоскульд Нерішучий – цієї віри ніколи не мав! Ні-ко-ли не мав!!! Дравіди!.. Дравіди склавинських богів, нумо вийдіть наперед і будьте моїми свідками…

      З натовпу вийшли волхви руських богів і оточили Осколда.

      – Добре, дравіди. А тепер скажіть: чи правда це, що ромейська віра робить вільних людей рабами?

      – Так, правда, – одностайно кивнули волхви.

      – Гаразд! Це підтверджує, що князь Осколд був князем вільних людей, тоді як самозванець Хьоскульд Нерішучий, який повернувся з походу замість підло вбитого ним Осколда, захотів мати під своєю рукою слухняних рабів. Для того й почав насаджувати серед підданих рабську віру ромейську… Ну, що скажете на це, обдурені склавини?…

      При цих словах варязького ярла руки з сулицями нарешті опустилися додолу. Тоді Хельґ Орвард звернувся до волхвів:

      – Нумо хапайте цього самозванця і зніміть із нього сорочку! Подивимось, чи є під нею родимка…

      Волхви одразу схопили князя, й хоч як він пручався, заламали руки йому за спину, рвонули комір вишитої хитромудрим візерунком лляної сорочки. Наступної ж миті натовпом прокотилася хвиля ремствування: всі побачили на грудях Осколда сонцеподібну родимку! Просто навпроти серця.

      – Що ж, обдурені склавини, ось і підтвердився мій другий доказ, стільки років приховуваний Хьоскульдом Нерішучим – зрадником славетного конунга Рюрика. Дивіться всі, уважно дивіться!

      Волхви кілька разів повернули князя на всі боки, щоб усі витріщаки добре побачили все.

      – Княже!.. – тільки і зміг пробелькотати вкрай розгублений воєвода Дір.

      – У мене завжди була ця родимка, від самого народження… – спробував виправдатися Осколд, та Хельґ Орвард перервав його:

– Так, Хьоскульде Нерішучий, родимка була завжди, я це знаю: підступний Локі[36] помітив тебе від народження. А тепер і ошукані тобою склавини знають приховувану багато років правду… Нумо підведіть його до мене, дравіди!

      Волхви слухняно підвели бранця до ярла.

      – На коліна!!!

      Князя поставили на коліна. Тоді Хельґ Орвард звернувся до малолітнього Інґвара:

      – Ну

36

[xxxvi] Скандинавський бог-облудник.