Біль і гнів. Книга 1. Анатолій Дімаров

Нешерета…

      Так і секретарює Нешерет – четвертий рік підряд.

      Нешерет спершу розпорядився навіть культпохід одкласти: які можуть бути походи в кіно, коли комісія от-от на голову звалиться! Але Колядко переконав, що культпохід – це теж політмасовий захід.

      – Добре, ведіть. Тільки щоб мені, натурально, учителі по своїх десятихатках були!

      Отож Тетяні замість Хоролівки світила політбесіда. Та ще треба воювати з Івасем, який здійняв рев на всю хату: збирався ж із мамою в культпохід, а тут на тобі – лишайся удома! Як Тетяна його не переконувала, що йдуть лише старші класи, не помагало ніщо:

      – А Олька ж іде!

      Олька – дочка Колядків, одноліток Івася.

      – Іде, бо й батьки її йдуть! – вже сердито Тетяна. – І замовчи мені, бо я не знаю, що з тобою й зроблю!

      Замовкнув. Забився в куток, схлипує так, наче хто йому печінку виймає.

      – Ти довго там хлипатимеш?

      – Довго.

      Не витримала – розсміялась Тетяна:

      – Ладно, не плач: попрошу Олексія Григоровича, може, він тебе й візьме.

      Сина мов вітром видуло із закутка. Не одходить тепер од матері, допитується, коли вона ніде до Колядка.

      – Піду – не забуду… А тепер біжи надвір, бо мені ось бесіду готувати треба…

      Підібрала газети на задану тему, читає, виписує. Ось стаття «Правды» від 23 серпня цього, 1940 року, присвячена роковинам радянсько-німецького пакту: «… пакт був підписаний в момент, коли над Європою нависли грозові хмари імперіалістичної війни, що задовго і спроквола підготовлялась в дипломатичних канцеляріях Лондона і Парижа. Звістка про радянсько-німецький пакт прозвучала як останнє застереження організаторам і натхненникам імперіалістичної війни…»

      «Агресивна роль англо-французької плутократії», – нотує Тетяна. І як ще одне ствердження попередньої думки, виписує фразу із доповіді товариша Молотова на Четвертій сесії Верховної Ради першого скликання: «Відомо, однак, що виражене ще в кінці минулого року прагнення Німеччини до миру було відхилене урядами Англії і Франції».

      Остаточно ж викриває паліїв нової війни передова «Правды» від п’ятого липня цього року: «Документи, що викривають англо-французьких організаторів війни: про п’яту і шосту «Білі книги» німецького міністерства закордонних справ»: «Публіковані документи п’ятої і шостої «Білих книг» ще раз з усією очевидністю підтверджують і показують всьому світові справжніх організаторів війни. І тільки мудра сталінська політика радянського уряду своєчасно розгадала підлі задуми паліїв і відвернула напади, що готувались англо-французами на нащу батьківщину».

      «Роль товариша Сталіна в міжнародній політиці Рад. Союзу», – продовжує нотувати Тетяна. Пригадує статтю Кагановича, опубліковану ще в січні, додає: «Великого машиніста локомотива історії».

      А ось іще одна стаття – вона теж придасться Тетяні. Це вже «Известия», від 11 квітня: «Після вторгнення Англії й Франції в нейтральні води